Якість суспільного життя залежить від сумління кожного члена суспільства. На молитві «Ангел Господній» з Папою Венедиктом XVI 24 липня 2011

Під час повчання, виголошеного перед проказуванням Богородичної молитви «Ангел Господній» у неділю, 24 липня 2011 р., Венедикт XVI запропонував кілька думок про те, що означає мати «покірне серце», коментуючи біблійні читання, призначені на цю неділю в літургічному календарі латинського обряду.

Перше читання представляє царя Соломона, сина та наступника царя Давида, на початку його царювання. Насамперед, він приніс Богові урочисті жертвоприношення. Далі Господь явився йому у сні та пообіцяв дати йому те, чого він попросить в молитві. «Тут бачимо велич духа Соломона: він не просить довгого життя, ні багатства, ні знищення ворогів, натомість, каже Господеві: “Дай слузі твоєму смиренне серце, щоб умів чинити справедливість серед Твого народу та вмів відрізнити добро від зла”. І Господь, – сказав Папа, – вислухав його, так що Соломон став відомим в усьому світі задля своєї мудрості та чесних суджень».

Що ж означає прохання Соломона про «смиренне серце»? Відповідаючи на це запитання, Святіший Отець, насамперед, пояснив, що серце у Біблії означає не лише частину тіла, але також – осередок особи, осідок її намірів та суджень, тобто, іншими словами – сумління. «Отож, – сказав він, – “смиренне серце” означає сумління, яке вміє вислуховувати, яке є чутливим до голосу істини, а тому – здатне відрізняти добро від зла».

«Кожен з нас, – зазначив Венедикт XVI, – має совість, щоб бути, в певному значенні, “царем”, тобто, щоб здійснювати велику гідність людини діяти згідно з правильним сумлінням, чинячи добро та уникаючи зла». Він також зауважив, що моральна совість передбачає здатність слухати голос істини, бути послужними її вказівкам.

Цар Соломон просив цього дару, усвідомлюючи велику відповідальність, стаючи на чолі великого народу. «Люди, покликані до завдань, пов’язаних з управлінням, мають додаткову відповідальність, – сказав Папа, – а тому, як навчає нас Соломон, ще більше потребують Божої допомоги. Але кожен має свою частку для здійснення, в конкретних ситуаціях, в яких перебуває. Помилкова ментальність спонукає нас просити в Бога речей чи сприятливих умов; у дійсності ж, справжня якість нашого та суспільного життя залежить від правильного сумління кожного з нас, від здатності кожного та всіх розпізнавати добро, відділяючи його від зла, та терпеливо намагаючись його здійснювати, і, таким чином, спричинятися до справедливості та миру».

Святіший Отець закликав просити допомоги в цьому в «Пречистої Діви Марії, Престолу Премудрості». «Будучи простою та покірною людиною, в Божих очах Марія є Царицею, і як таку ми Її вшановуємо», – сказав Венедикт XVI, побажавши: «Нехай Пресвята Діва і нам допоможе, з Божою благодаттю, сформувати сумління, завжди відкрите та істину та чутливе до справедливості, щоб служити Божому Царству».