Через поріг тисячоліття з Іваном Павлом ІІ (49)

Протягом свого понтифікату блаженний Папа Іван Павло ІІ переніс багато фізичних страждань, починаючи з 13 травня 1981 року, коли він став жертвою замаху на його життя. До його особливої уваги до хворих та їхніх страждань додався також і особистий досвід хвороби та терпіння. Іван Павло ІІ дуже багато разів відвідував хворих у лікарнях, на всіх його аудієнціях та зустрічах перші місця були призначені саме для них. У жовтні 1979 року, проказуючи разом із хворими молитву на вервиці в Марійському санктуарії Помпеї, Папа Іван Павло ІІ, зокрема, сказав:

«Іноді трапляється так, що Господь Бог стукає до людського серця саме за посередництвом терпіння. І щасливі ті, що у випробуваннях вміють впізнати Божу руку. На жаль, є також і такі, які замикаються у своєму стражданні, стаючи нечутливими до інших, є й такі, які з гіркотою зневіряються. Страждання, так би мовити автоматично, не визволить від егоїзму та поверховності, якщо воно не супроводжене співпрацею самої ж таки хворої людини. Потрібно боротись, пам’ятаючи, що в цій боротьбі ми ніколи не є самотніми. Ані на одну мить! Поруч із нами завжди є Бог-Отець, який підтримує Своєю люблячою рукою та щедро наповняє Святим Духом, щоб ми духовно зростали в усвідомлені того, що всі ми є Божими дітьми. Таким чином терпіння стає справжньою школою молитви, наполегливої й довірливої.
Той, хто у стражданні намагається чинити Божу волю, є дуже корисний своїм ближнім. Навіть, якщо хвора людина не може виконувати ніякої діяльності, навіть, якщо відокремлена у самотності, вона випромінює навколо себе хвилю духовного світла, що стає джерелом сили й наснаги для багатьох», – сказав Іван Павло ІІ до хворих.