Бесіди про соціальну доктрину Церкви (10). Іван Павло ІІ - пророк соціальної доктрини Церкви

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

******************************************
Іван Павло ІІ – пророк соціальної доктрини Церкви
(продовження)

 
Продовжуємо наші роздуми над темою «Іван Павло ІІ – пророк Соціальної Доктрини Церкви», на основі однойменної статті архиєпископа Джампаоло Крепальді, колишнього Секретаря Папської Ради «Справедливість і мир». Попередніми разами йшла мова про те, як на ставлення Івана Павла ІІ до СДЦ вплинув його особистий життєвий досвід, і як, з початком його понтифікату відбулося переосмислення цієї ділянки католицького вчення, вбачаючи також і у ньому засіб євангелізації

Протягом понтифікату блаженного Івана Павла ІІ міжнародна громадська думка оцінила голос Папи як найвищий захист прав людської особи, – вважає архиєпископ Крепальді, зазначаючи, що під час міжнародних подорожей він неодноразово виступав на захист беззахисних та ставав речником пригнічених. Це не є чимось новим у соціальній доктрині Церкви. Папа Лев ХІІІ, пишучи енцикліку Rerum novarum, виступав на захист прав тих, які тоді були утисненими, тобто – робітників. Новизною, натомість, сила, з якою Іван Павло ІІ освоїв цю традицію, розмах, з яким він проголошував гідність людини та свою близькість з тими, хто страждав від несправедливості. Світ був вражений тим, з якою свободою висловлювався Папа, тавруючи зловживання, переступав через усі ідеологічні доцільності, щоб зосередитись на людині, ким би вона не була, викривати усі зловживання вчинені щодо неї, хто б за ними не стояв.

Жодного шанобливого страху ні перед ким, якщо справа стосується гідності людини. Іван Павло ІІ засудив рабство в Африці, але також – міжплемінну ненависть, що сіє війну та призупиняє розвиток. В Австралії став на захист корінного населення, в Латинській Америці – прав витісненого за межі суспільного життя убогого населення з передмість. Він захищав право народів на розвиток, але також право сімейної пари на відповідальне продовження роду, критикуючи ідеології, які у перенаселеності вбачають загрозу для планети.

Іван Павло ІІ також навчав про гідність та особливі дарування жінки, пригадуючи про її право брати участь у суспільному житті, одночасно звертаючи увагу на те, що це не повинно відбуватися за рахунок занедбання її ролі дружини та матері. На Сицилії він виступив проти мафії. Папа також захищав права світу праці, ніколи не протиставляючи їх відповідальності підприємців. Він неодноразово, із захисною каскою на голові, відвідав фабрики, заводи та шахти, засвідчуючи свою близькість робітникам та свою підтримку їхнім змаганням за законні права, але також наголошував на тому, що поняття праці і пов’язаних з нею прав потрібно розширити, беручи до уваги також домашню чи нематеріальну працю, як також старання підприємців.

Перераховувати усі виступи Папи Івана Павла ІІ на захист людських прав було б надто довгим, але цих двох аспектів не можна обминути. Це – захист найубогіших з-поміж бідних, зачатих дітей, що живуть у лоні матері, навіть якщо ще не бачили денного світла, та його навчання про етичну основу прав, яка, отже, включає також і обов’язки. Про згадані аспекти піде мова під час нашої наступної зустрічі, якою звершимо наше знайомство з статтею «Іван Павло ІІ – пророк Соціальної Доктрини Церкви», що її написав архиєпископ Джампаоло Крепальді, колишній Секретар Папської Ради «Справедливість і мир», який сьогодні очолює північноіталійську дієцезію Трієсте.