Через поріг тисячоліття з Іваном Павлом ІІ (40)

1985 року, саме в празник Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, блаженний Папа Іван Павло ІІ перебував з душпастирським візитом в одній з найменших держав світу – Великому Герцогстві Люксембурґ. У проповіді під час Служби Божої, відслуженої з цієї нагоди, він сказав:

«З Вознесінням закінчується час перебування Ісуса Христа на землі й починається час Церкви. У своєму паломництві сторіччями Церква завжди звіщає Христа, Того, Хто вийшов від Отця, прийшов у світ, який потім залишив, повертаючись назад до Отця. Христос – це шлях людини, шлях, для всіх людей, які, без жодного винятку, покликанні слідувати за Ним, прямуючи до небесного Отця.

Якщо вдивляємось у Христове Воскресіння, якщо, наслідуючи Його, прямуємо до небесного Отця, то це не означає, що вдивляємось у небо, немов у сон, чи залишаємось пасивними, забуваючи про свою щоденну відповідальність у конкретних обставинах. Навпаки, Отець небесний навчає нас одночасно молитись і робити все можливе, щоб сповнювалась Божа воля, щоб у наших серцях, родинах та суспільстві запанував Господь.

Нехай же празник Вознесіння Господнього відкриє очі ваших сердець, щоб ніщо вас не турбувало, ані не засліплювало, щоб ви дедалі краще усвідомлювали надію, покладену на християн, відкриваючи безмежну Божу могутність, яка проявилась у Христовому Воскресінні та Вознесінні», – сказав Іван Павло ІІ.