Бесіди про соціальну доктрину Церкви (7)

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

******************************************
Завершуємо ознайомлення з промовою, яку Папа Венедикт XVI виголосив в осідку ООН у Нью-Йорку, відвідуючи цю установу у 2008 році. Серед тем, які заторкнув Святіший Отець, були питання, пов’язані з правами людей, адже того року відзначалося 60-ліття прийняття Загальної Декларації прав людини. Папа пригадував, що зобов’язуюча сила цього документу випливає не просто з авторитетності міжнародного органу, який його прийняв, але зі своєї основи, якою є «природний закон, вписаний у серці людини». Пошана до цих прав є мірилом спільного добра, яке є метою суспільної діяльності. «Саме тому, – наголошує Венедикт XVI, – права людини повинні шануватися як вираження справедливості, а не просто бути пошанованими через те, що такою є воля законодавців».

Оскільки з плином часу виникають нові ситуації, з ними прагнуть пов’язати нові права. В цьому процесі важливу роль відіграє розрізнення між добром і злом, яке, за словами Папи, є «необхідною та плідною чеснотою». Адже довірити окремим державам, з їхніми структурами та інституціями, стати останньою інстанцією у вирішенні того, що відповідає прагненням осіб та народів, інколи доводить до наслідків, які виключають можливість встановлення такого суспільного порядку, який би шанував гідність і права людини. В той же час, «погляд на життя, міцно вкорінений у релігійному вимірі, може допомогти осягнути зазначені цілі, оскільки визнання трансцендентного виміру кожного чоловіка і кожної жінки сприяє наверненню серця, яке, у свою чергу, веде до старань протистояти насильству, тероризмові та війні й поширювати справедливість і мир».

Цей контекст, на думку Венедикта XVI, сприяє міжрелігійному діалогові, який покликана підтримувати ООН, так само, як вона підтримує діалог й у інших сферах людської діяльності. Саме діалог повинен бути визнаний засобом для того, щоб різні компоненти суспільства могли розвивати власну точку зору та шукати згоду довкола істини, що стосується цінностей та особливих цілей. І навіть якщо релігійна сфера є відокремленою від політичної діяльності, зі згаданого діалогу випливає велика користь як для особи, так і для громади. «З іншого боку, – додав Папа, – Об’єднані Нації можуть розраховувати на діалог між релігіями та плідно скористатись готовністю віруючих надати особистий досвід для служіння спільному благу». В таких обставинах завданням релігії є запропонувати бачення віри не в термінах нетолерантності, дискримінації чи конфлікту, але в термінах «повної пошани до істини, співіснування, прав та примирення».

«Очевидно, – зазначає Святіший Отець, – права людини повинні включати право на релігійну свободу, яке слід розуміти як вираження такого виміру, який є, одночасно, індивідуальним та спільнотним, а таке бачення виражає єдність особи, хоч і чітко розрізняє між виміром громадянина та виміром віруючого». На думку Папи, заслугою ООН є те, що останніми роками вона сприяла тому, щоб у публічній дискусії було відведене місце і для точок зору, які надихаються релігійним баченням в усіх його вимірах, тобто обрядовій, культовій, освітній, інформаційній, як також свобода визнавати та вибирати релігію. І тому неприйнятною є думка про те, що вірні, для того щоб бути активними громадянами, мали би утиснути частину себе, тобто свою віру. «Ніколи не повинна виникати необхідність відректися Бога, щоб могти скористатися зі своїх прав», – наголосив Венедикт XVI, додаючи, що сьогодні саме релігійні права, як ніколи, потребують захисту. «Повне забезпечення релігійної свободи, – сказав він, – не можна зводити до звершення культу, навпаки, потрібно справедливо брати до уваги громадський вимір релігій, а, отже, і можливість віруючих брати повну участь в будуванні суспільного правопорядку. Насправді, вони вже це роблять, наприклад, через впливове та щире залучення у широку мережу ініціатив, які простягаються від університетів до наукових інституцій, шкіл, медичних закладів та креативних організацій на служінні найбіднішим та найбільш відкиненим».

Венедикт XVI висловив признання Організації Об’єднаних Націй, за її служіння для єдності між державами та блага всього людського роду, додаючи, що Апостольська Столиця, через міжнародну діяльність, готова робити свій вклад у цю діяльність. Серед напрямків цієї діяльності є захист прав людини, між якими – і права на релігійну свободу.