Традиція сама в собі включає прогрес. Зустріч Папи Венедикта XVI з учасниками ІХ Міжнародного конгресу про Літургію

У п’ятницю, 5 травня 2011 р., Папа Венедикт XVI прийняв учасників ІХ Міжнародного конгресу про Літургію, організованого Папським Літургічним Інститутом, що діє при Папському Університеті святого Анзельма та цього року відзначає своє 50-річчя.

Святіший Отець пригадав, що напередодні Другого Ватиканського Собору, для того, щоб влити нове дихання в молитву Церкви, блаженний Іван ХХІІІ заснував при бенедиктинсьому навчальному закладі науковий дослідницький центр, завданням якого було запевнити солідні основи соборовій літургійній реформі. Папа відзначив, що в той час дедалі більше відчувалася потреба такої реформи, душпастирські потреби виявляли необхідність полегшити вірним участь в богослуженнях, впроваджуючи їхні рідні мови, поставали питання пристосування обрядів в різних культурах, зокрема – на місійних теренах. Крім того, необхідність поглибленого вивчення богословських основ літургіки була зрозумілою з огляду також і на те, щоб реформа не звелася до простої обрядовості і була згідною з Божественним Об’явленням та послідовною з традицією Церкви.

Коментуючи тему цьогорічного конгресу, яка звучить «Папський Літургічний Інститут між пам’яттю та пророцтвом», Венедикт XVI зазначив, що в цьому контексті слід підкреслити щедрі плоди півсторічної діяльності інституції, за що – окрема подяка Господеві, «Подателеві всякого блага». Своїми зусиллями науковці спричинилися до прийняття та поглиблення постанов Другого Ватиканського Собору у Церкви, а ті, хто здобули в цьому інституті науковий вишкіл та титули, «служать Церкві у різних кінцях світу, допомагаючи святому Божому народові переживати Літургію, як вираження Церкви на молитві, як присутність Христа між людьми».

Термін «пророцтво», за словами Святішого Отця, скеровує погляд до нових горизонтів. Він пояснив, що основним завданням запропонованої Собором реформи не було просто змінити жести і тексти, але «оновити ментальність та поставити у центрі християнського життя та душпастирства Христове Пасхальне таїнство». «На жаль, – сказав Папа, – також і нами, Пастирями й експертами, літургія була прийнята більш, як об’єкт для реформування, аніж як суб’єкт, здатний оновити християнське життя». Але ж саме з Літургії Церква черпає сили для життя, про що пригадував також блаженний Іван Павло ІІ.

У цьому контексті, посилаючись на конституцію «Sacrosanctum Concilium» Другого Ватиканського Собору, Святіший Отець також пояснив, що Літургія, будучи одночасно і вершиною, до якої прямує Церква, і джерелом, з якої випливає її сила, навчає нас про першість віри та благодаті. Як особливий свідок живої традиції Церкви, Літургія покликана уприсутнювати Христове діло Відкуплення. Вона «перебуває в постійному правильному зв’язку між здоровою традицією та законним прогресом». Цими словами, як зазначив Папа, Отці Собору окреслили програму реформи, «у рівновазі між великою літургічною традицією минулого та майбутнім». «У невідповідний спосіб неодноразово протиставляється традицію та поступ. У дійсності, ці два поняття взаємодоповнюються: традиція сама в собі, певним чином, включає прогрес», – сказав Венедикт XVI, висловивши сподівання на подальше цінне служіння Папського Літургічного Інституту, у вірності багатій та цінній літургійній традиції і реформі, започаткованій Другим Ватиканським Собором. «Християнська Літургія, – сказав Папа, – є Літургією обітниці, сповненої у Христа, але також – Літургією надії, паломництва до переміни світу, яка настане тоді, коли Бог буде всім в усіх».