Блаженний Іване Павле ІІ, і далі підтримуй віру Божого люду! Проповідь Папи Венедикта XVI під час беатифікації Івана Павла ІІ

«Дорогі брати та сестри, шість років тому ми зустрілись на цій площі, щоб відслужити похоронні молитви за Папу Івана Павла ІІ. Великим був біль від цієї втрати, але ще більшим був сенс незбагненної благодаті, яка огорнула Рим і цілий світ: благодать, яка була немовби плодом усього життя мого дорогого попередника і, зокрема, його свідчення у терпінні. Вже того дня ми чули, як поширювався приємний запах його святості і Божий народ багатьма способами виявляв свою пошану до нього. Тому я забажав, щоб, дотримуючись необхідних церковних правил, справа його беатифікації могла відбутись з можливим пришвидшенням. І ось, настав цей очікуваний день, він прийшов швидко, адже так було до вподоби Господеві: Іван Павло ІІ є блаженним», – цими словами розпочав свою проповідь Вселенський Архиєрей Венедикт ХVІ. Папа пригадав, що Іван Павло ІІ надав цій другій неділі Пасхи назву Неділі Божого Милосердя, а також саме в надвечір’я тієї неділі 2005 року він віддав свого духа у руки Небесного Отця – це головні причини того, чому саме цей день був обраний для його беатифікації, а також те, що сьогодні є перший день травня, місяця, який в особливий спосіб присвячений Пречистій Діві Марії, а також день літургійного спогаду Святого Йосифа робітника.

«Блаженні ті, які, не бачивши, увірували!» (Ів. 20, 29). Єпископ Риму зазначив, що євангельський уривок, призначений на сьогоднішній день, звіщає нам це блаженство, блаженство віри; воно в особливий спосіб вражає сьогодні, коли вірні зібралися на Службу Божу, під час якої проголошений блаженним Кароль Войтила, що був Папою Римським, Наступником Святого Апостола Петра, покликаний утверджувати братів у вірі.

Венедикт ХVІ наголосив на тому, що Папа Іван Павло ІІ є блаженним через свою міцну, великодушну та апостольську віру, цитуючи при цьому також інше блаженство, яке скерував Ісус Христос до Апостола Петра: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець Мій небесний». Бог-Отець відкрив верховному Апостолові те, що Ісус є Христос, Божий Помазаник, Син живого Бога. Завдяки цій вірі Симон стає Петром, скелею, на якій Господь побудував свою Церкву. Це блаженство віри, яке Папа Іван Павло ІІ також отримав, як дар від Небесного Отця, щоб розбудовувати, поширювати Христову Церкву.

У своїй проповіді Вселенський Архиєрей зазначив, що Святе Письмо подає нам ще одне блаженство, яке перевершує усі інші, а саме те, яке прозвучало для Пресвятої Богородиці, в лоні Якої щойно зачався Божий Син: «Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа»; наголосивши на тому, що прикладом блаженства віри є Марія і що усі ми дуже радіємо з причини того, що беатифікація Івана Павла ІІ відбувається у перший день місяця, який в особливий спосіб Їй посвячений.

Далі Венедикт ХVІ зупинився також над іншими біблійними читаннями, призначеними на цей день, а опісля присвятив частину своєї проповіді особі Івана Павла ІІ, зазначаючи, що впродовж 27 років свого понтифікату він, зокрема, скріпляв вірних у вірі, пригадуючи усім про покликання до святості. Папа висловив вдячність Господеві за те, що дозволив йому продовжувати справу свого попередника. Справу, яка випливає з першої промови Івана Павла ІІ, під час якої той виголосив незабутні слова: «Не бійтеся! Відчиніть, навіть більше – навстіж відкрийте двері Христові!» «Те, що новообраний Папа просив усіх, він сам здійснював першим: він відкрив суспільство, культуру, політичні та економічні системи для Христа», – зазначив Венедикт XVI, пригадуючи й те, що Іван Павло ІІ у своєму заповіті написав, що коли кардинали обрали його Наступником Апостола Петра, тодішній Примас Польщі кардинал Стефан Вишиньський вказав йому те, що завданням нового Папи буде ввести Церкву у третє тисячоліття, що й стало дійсністю.

Згадуючи про довгі роки співпраці з своїм попередником, Венедикт XVI поділився спогадом, що приклад молитви Івана Павла ІІ завжди був для нього вражаючим. Зворушливим був також приклад витривалості в стражданнях. «Крок за кроком Господь позбавляв його усього, але він завжди залишався “скелею”, як того прагнув Христос. Його глибока покора, закорінена в близькій єдності з Христом, дозволила йому провадити Церкву та дати світові ще красномовніше послання в той час, як згасали його фізичні сили… Блаженний ти, улюблений Папо Іване Павле ІІ, бо ти увірував! Продовжуй, молимо Тебе, з Неба підтримувати віру Божого люду. Скільки разів ти благословив з Апостольського палацу цю площу. Сьогодні просимо тебе, святий отче, благослови нас. Амінь», – завершив проповідь Папа.