Папа Іван Павло ІІ – приятель молоді

Понад 6 років тому, 2 квітня 2005 р., на 85 році життя зупинилося серце чи не найвідомішої людини світу наших часів: Івана Павла ІІ – Папи Римського. Восени 1978 року Католицька Церква дещо з тривогою зустрічала новообраного Папу-неіталійця, а навесні 2005-го майже цілий світ зі сльозами на очах дякував Господу за таку виняткову харизматичну особу. Довгі кільканадцятигодинні черги, здавалось, не втомлювали прочан, які прибули на похорон людини «яка змінила світ». І для кожного з того чотиримільйонного збору навіть не було важливим те, що його особисте прощання з Великим Папою, у той час як буде проходити повз катафалк, буде тривати всього кілька коротких хвиль, бо кожен відчував, що цей момент залишиться назавжди у серці. Пригадується кедрова труна з тілом Івана Павла ІІ, що скромно стояла посеред площі св. Петра, а над нею схилені в молитві голови найбільш шанованих особистостей світу.

Однією з найчисельніших груп, що збиралася у Ватикані, околицях Риму та по цілому світі в ті сумні дні понад 6-річної давності, була молодь. Часто, як хтось запитував когось з них про причину своєї присутності, можна було почути відповідь: «Я тут, бо хочу особисто, як своєму приятелю, подякувати за все зроблене для всіх нас».

Однією з харизм Івана Павла ІІ було його надзвичайне вміння віднаходити контакт з молодою людиною. Це мало свій початок ще тоді, коли молодий отець Кароль разом з молоддю часто брав участь у запливах на каяках чи спільних мандрівках по горах. Він старався завжди бути з ними і ніколи не втрачав нагоди, щоб у доступній формі вияснити правди християської віри та моралі. Був рішучим та вимогливим, але, заразом, добрим та милосердним, і молодь йому вірила. Мало що змінилося й тоді, коли кардинала Кароля Войтилу обрали Папою Римським. Одним з основних своїх завдань Іван Павло ІІ вважав виховання молоді. Кожного разу, коли відбував прощу до чергової країни, старався окремо зустрітися з молоддю, щоб для них особливо в доступний спосіб пояснити християнські цінності. Крім того, Папа особисто ініціював та встановив Всесвітні Дні Молоді, які, починаючи з аргентинського Буенос-Айресу і закінчуючи австралійським Сіднеєм, виховали ціле покоління свідомих та відповідальних християн.

Кожного разу, коли Великий Папа промовляв до молодих сердець, на обличчях таких людей було видно невимовну радість та рішучість іти за цими словами. Часто ті, які були у багатотисячних чи навіть понадмільйонних групах, зізнавалися про відчуття, що Святіший Отець промовляв ніби безпосередньо до них. Ця здатність наступника св. Петра, Папи-слов’янина, полягала у великому розумінні прагнень кожної особи та правдивій любові до неї.

Подібно, як за перших років свого священства, Слуга Божий Іван Павло ІІ ставив великі вимоги перед кожною молодою душею. В одному з перших своїх звернень він рішуче закликав: «Найдорожча молоде, хотів би звернутися до Вас з особливим закликом: застановіться. Зрозумійте, що промовляю до Вас про дуже важливі справи. Йдеться про посвячення цілого свого життя на службу Богові та Церкві. Йдеться про те, щоб посвятити його з глибокою вірою, дозрілим переконанням, з насправді вільним рішенням, з великодушністю в кожному почині та без жалю» (Звернення до молоді з нагоди Світового Дня Молитви за покликання. 1980 р.).

На кожній зустрічі з молоддю Святіший Отець виявляв свою виняткову здатність віднаходити дорогу до людського сумління та промовляти слова, які будили неспокій, який може втамувати тільки Бог. Знаменним було те, що Іван Павло ІІ бажав розмовляти з молоддю про справи, які в її віці особливо не дають спокою. Він називав речі своїми іменами, заохочував жити у чистоті та прямувати за своїми мріями згідно найвищих ідеалів. Здавалось би, Папа занадто довіряв молоді. На численних зустрічах, які присвячував тільки їй, він у надзвичайний спосіб єднався з молодими серцями. Коли він промовляв, серед молоді панувала абсолютна тиша, повна напруження і зосередженості. Папа розумів молодь, а вона, в свою чергу, старалася належно оцінити зміст його слів, приймаючи їх серцем та розумом. Стилем свого життя Іван Павло ІІ звільнював молодих людей від надмірного переживання та скованості. Робив «неприйнятні» речі, бавлячись разом з групами в ігри, наспівував молодіжні мелодії, слухав популярних молодіжних співаків, подивляв віртуозів хіп-хопу. Він акцептував кожен прояв творчості молодого серця і молодь цінила цю відкритість.

Молодь України, крім участі у Всесвітніх Днях молоді чи інших зібраннях за участю Слуги Божого Івана Павла ІІ, мала можливість гостити його на своїй рідній землі. Пригадаймо той трепет та хвилювання, коли 2001 року у Львові Святіший Отець під’їжджав до площі перед церквою Різдва Богородиці на Сихові. Варто також пригадати слова, які Папа скерував тоді до нас:

«...Дорога молоде, ваш народ переживає важкий і складний перехід від тоталітарного режиму, що пригнічував його протягом стількох років до нарешті вільного й демократичного суспільств. Свобода, однак, вимагає сильного, відповідального й зрілого сумління. Свобода вимоглива, і в певний спосіб, коштує більше, ніж неволя. Тому, обіймаючи вас, як батько, кажу вам: вибирайте вузьку дорогу, – ту дорогу, яку Господь вказує вам через свої заповіді… Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацтва… Без Бога не зможете зробити нічого доброго. З його допомогою, навпаки, ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення… Майбутнє України великою мірою залежить від вас і від тієї відповідальності, яку ви зумієте взяти на себе…».

Чи ці слова й тепер не залишаються актуальними для кожного молодого українського серця? Авжеж. Вони будуть актуальними ще довгі роки, аж наша держава встане міцно на ноги і крізь віки вшановуватиме не тільки своїх відданих синів та дочок, а також щирих приятелів, серед яких, без сумніву, і Папа-поляк. Більшість з нас українців могло не знати Слугу Божого Івана Павла ІІ особисто, чимало могло не читати його поезій, п’єс, філософських праць, богословських трактатів чи віронавчальних документів, хтось міг не чути його проповідей, промов, закликів, виступів, звернень. Але вистачило одного його приїзду, однієї зустрічі з ним, щоб пережити хоч і невидимий, але напрочуд особистий і довірливий зв’язок з цим старцем у білому. Він став своїм, близьким, навіть рідним для багатьох з нас.

Таким був Папа-слов’янин – приятель молоді, або іншими словами – Папа молоді. Його великий авторитет залишиться в пам’яті назавжди. Він вже став легендою перелому двох тисячоліть. Людина, яка змінила історію сучасного світу, залишаючись завжди молодою, навіть попри свою старість та хворобу.

І сьогодні, напередодні його беатифікації вулиці Риму знову переповнені паломниками, у великій мірі, молодими людьми, які прибули на велике торжество свого Приятеля. Протягом цілого понтифікату молодь була зі своїм Папою – з їхніх серць випливала правдива любов до цієї людини. Навіть на смертній постелі одні з останніх слів Святішого Отця були скеровані до молоді: «Я Вас шукав, а тепер Ви прийшли до мене і за це вам дякую». Ці слова Слуга Божий Іван Павло ІІ знову промовляє і сьогодні, але вже з небес, тим сотням тисяч юнаків і діучат, які у серці католицького світу будуть свідками завтрашньої події винесення на престіл слави одного з найбільших приятелів сучасної молодої людини, до якого справедливо можна звертатись словом «блаженний».

Приготував о. Йосафат Хаймик, ЧСВВ