Сьогодні шоста річниця обрання Папи Венедикта XVI

«Annuntio vobis gaudium magnum; habemus Papam» (Звіщаю вам велику радість: маємо Папу) – шість років тому, 19 квітня 2005 року, цими словами, виголошеними з лоджії базиліки Святого Петра у Ватикані, кардинал-протодиякон Хорхе Артуро Медіна Естевеса розпочав традиційне оголошення, повідомляючи всьому світу рішення конклаву про те, що кардинали обрали 264-го Наступника святого Петра, яким став кардинал Йозеф Ратцінгер, взявши ім’я Венедикта XVI.

І ось, на балконі над площею Святого Петра з’являється усміхнена та схвильована постать 265-го Єпископа Риму, Глави Католицької Церкви. «Дорогі брати й сестри, – розпочав своє перше слово Папа Венедикт XVI, – після великого Папи Івана Павла ІІ, кардинали обрали мене, простого і покірного працівника у Господньому винограднику. Мене потішає той факт, що Господь вміє працювати та діяти також і недостойним знаряддям, тож, передовсім, поручаюся вашим молитвам. У радості Воскреслого Господа, довіряючи Його постійній допомозі, йдімо вперед. Господь нам допоможе а Марія, Його Пресвята Мати, стоятиме по нашому боці», – сказав Святіший Отець та уділив своє перше благословення «Urbi et Orbi».

Після харизматичної постаті Кароля Войтили на чолі Церкви став, як тоді казали, «кабінетний» богослов Йозеф Ратцінгер. І багато хто запитував: «Чи зможе новий Папа промовити до людей так, як це робив його попередник? Чи зуміє втримати увагу молодої аудиторії? Чи будуть його розуміти?»

І вже перші місяці потинфікату Венедикта XVI стали несподіванкою для тих, кого опановували схожі сумніви. Згідно зі статистикою Префектури Папського Дому, подвоїлася кількість учасників загальних аудієнцій у середу та молитви «Ангел Господній» в неділю.

В чому секрет теперішнього Папи? Під час розмови з журналістами на борту літака на початку візиту до Великобританії, відповідаючи на запитання, що можуть католики зробити для того, щоб Церква стала привабливішою, Венедикт XVI відповів: «Я б сказав, що Церква, яка, насамперед, намагається бути привабливою для всіх, вже стоїть на помилковій дорозі. Тому що Церква служить не для себе, не для того, щоб збільшувати свою чисельність, і, тим самим, свій вплив. Церква служить Іншому, … її служіння полягає в тому, щоб робити доступною благу вість Ісуса Христа, великі істини, великі сили любові та примирення, які з’явилися через Його Особу та завжди випливають з присутності Ісуса Христа». Ось в чому секрет Венедикта XVI: він готовий зробити крок назад, щоб на перший план вийшов Той, Якому служить очолювана ним Церква. Він не намагається сконцентрувати увагу на собі, але спрямовує думку слухачів до Істини. Чи ж не тому учасники зустрічей та богослужень уважно слухають його промови, прислухаючись до кожного слова? А воно є зрозумілим як для простого слухача, так і достатньо глибоким для інтелектуала.

Венедикт XVI говорить про Бога, про Церкву, про віру в повсякденному житті. Він не шукає людського уподобання, і в цьому його сила. Сказане ним залишається…