Християнське життя починається з покликання. Єпископ Риму Венедикт XVI зустрівся з
семінаристами Римської Вищої Духовної Семінарії
«Єдність Церкви не береться з якогось ззовні накиненого шаблону, але є плодом згоди,
спільних старань поводитися як Ісус, силою Його Духа». На це, серед іншого, звернув
увагу Папа Венедикт XVI, коментуючи уривок з Послання святого Павла до Ефесян під
час відвідин Римської Вищої Духовної Семінарії.
В останню суботу перед Великим
Постом Церква латинського обряду літургічно спогадує Пресвяту Богородицю Довір’я.
Згідно з традицією, започаткованою ще Слугою Божим Павлом VI, Єпископ Риму у переддень
цього свята відвідує навчальний заклад, де приготовляються майбутні священики римської
дієцезії. Саме в каплиці семінарії зберігається чудотворний образ Матері Божої Довір’я,
яка є покровителькою цього формаційного закладу, коронований Папою Павлом VI.
Відвідуючи
Папську семінарію, Святіший Отець Венедикт XVI проводить з майбутніми священиками
молитовне читання Святого Письма, так зване lectio divina. Цього разу він роздумував
над текстом з 4 глави Послання до Ефесян, в якому Апостол Народів, закликає учнів
поводитися гідно з покликанням, стараючись зберігати єдність духа.
У цьому
контексті, коментуючи слова Святого Павла, «Господнього в’язня», Папа пригадав, що
християнська любов – це «узи, які звільняють», тобто «узи, через які ми пов’язані
як одні з одними, так і з Богом… Це не кайдани, які ранять, чи від яких терпнуть руки,
вони залишають їх вільними». Він пояснив, що зберігати єдність духа означає своєю
поведінкою наслідувати покору, лагідність та великодушність Ісуса Христа, «мати руки
і серце зв’язані тими самими узами любові, яку Він сам прийняв задля нас, стаючи нашим
Слугою».
«Єдність Церкви, – зазначив Венедикт XVI, – не береться з якогось
ззовні накиненого шаблону, але є плодом згоди, спільних старань поводитися як Ісус,
силою Його Духа». Отож, потрібні старання. Божа благодать, пригадує Святіший Отець,
отримана у Хрищенні, не вчиняє автоматично наше життя послідовним з Євангелієм, але
потребує нашої добровільної та терпеливої співпраці. «Співпраці, яка коштує, та спонукує
особисто заплатити її ціну», адже Бог кожного кличе особисто, тому покликанням кожного
є особисто відповісти на цей заклик. Бути Христовими і жити у Ньому – ось покликання,
яке кожен з нас отримав, бо Господь «кожного покликав по імені. Бог є настільки великим,
– вів далі Папа, – що має час для кожного з нас, знає мене, знає кожного з нас особисто,
по-імені… Бог Господь мене покликав, мене кличе, знає мене, та очікує моєї відповіді».
Але
далі Святіший Отець звернув увагу на те, що хоч це покликання є особистим, воно також
має і церковний вимір: жити в Церкві, в її конкретних проявах у парафіяльній громаді
чи, наприклад, семінарійній спільноті. І навіть якщо це тіло нам не подобається, Церква
залишається зв’язком, який єднає нас з Христом. Бог кличе нас включитися у спільноту,
стати членами тіла. «Ми повинні пам’ятати, – сказав Венедикт XVI, що бути у громаді
дуже гарно, крокувати у великому товаристві усіх століть, мати друзів на небі і на
землі, відчувати красу цього тіла, бути щасливими, що Господь нас покликав бути одним
тілом та дав нам друзів в усіх кінцях світу».
Звертаючись до майбутніх священиків,
Папа вказав їм на приклад відповіді на покликання, який бачимо в Пречистій Діві Марії
та в Апостолах. Учням Він сказав: «Прийдіть і подивіться», і вони покинули все, а
від Пресвятої Богородиці, представившись їй у Благовіщенні, почув відповідь: «Ось
я Слугиня Господня». «Християнське життя, – сказав Святіший Отець, – починається з
покликання та завжди залишається відповіддю на нього до кінця».
Семінарійна
спільнота на чолі з Ректором привітала Венедикта XVI з 60-річчям священства, який
Папа відзначатиме 29-го червня. Зустріч Єпископа Риму з майбутніми священиками дієцезії
закінчилася спільною вечерею.
На даний час у Папській Римській Вищій Духовній
Семінарії навчаються понад 70 семінаристів, з яких 26 – з Римської дієцезії, а решта
з інших італійських дієцезій та кілька з-за кордону, зокрема, з Хорватії та Гаїті.