Христові учні покликані давати світові “новий смак”. На молитві "Ангел Господній"
з Папою Венедиктом XVI 6 лютого 2011
«Ви – сіль землі…, ви – світло для світу», – ці слова Ісуса з Євангелії від святого
Матея, скеровані до Христових учнів, пригадав Папа Венедикт XVI, промовляючи до вірних,
зібраних 6 лютого 2011 р. на площі Святого Петра у Ватикані, щоб помолитися Богородичну
молитву «Ангел Господній».
Святіший Отець вказав на те, що в середземноморській
культурі сіль є символом союзу, солідарності, життя та мудрості, натомість світло
– це перше Боже творіння та джерело життя. «У дійсності, – зазначив Венедикт XVI,
– Господні учні покликані давати світові “новий смак” та оберігати його від руйнування
за допомогою Божої мудрості, яка ясніє в повноті на обличчі Його Сина, тому що Він
є “правдивим світлом, що просвітлює світ” (Ів. 1,9)». Саме єднаючись з Ісусом, вів
далі Папа, християни серед темряви байдужості та егоїзму можуть поширювати світло
справжньої премудрості.
Далі Венедикт XVI пригадав, що 11 лютого припадатиме
Всесвітній день хворого, який є «відповідною нагодою для того, щоб молитися та збільшити
чутливість церковних та громадянських спільнот до хворих співбратів». У світлі свого
цьогорічного послання з цієї нагоди, натхненого словами з Першого послання святого
Петра «Його ранами ми зцілилися», Святіший Отець зазначив, що Бог рішуче протиставляється
злу та відкриває серця на надію. Папа закликав працівників медичної сфери бачити у
хворих не тільки тіло, позначене слабкістю, але, передовсім – особу, до якої слід
проявити якнайбільшу солідарність, а в контексті Дня життя, який минулої неділі відзначався
в Італії, закликав усіх докладати зусилля для «того, щоб зростала культура життя,
щоб за будь-яких обставин ставити у центрі цінність людського буття».
«Дорогі
брати й сестри, – сказав на завершення Венедикт XVI, – молімося про Материнське заступництво
Пречистої Діви Марії, для того, щоб батьки, дідусі й бабусі, вчителі, священики й
усі, хто задіяний у вихованні, зуміли формувати молоді покоління в мудрості серця,
щоб вони осягнули повноту життя».