Час на молитву ніколи не є втраченим часом. На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 2 лютого 2011

Щоб навчитись любити Бога і ближнього, потрібно молитви. На це звернув увагу Папа Венедикт XVI у своєму повчанні з нагоди загальної аудієнції, що відбулася у середу, 2 лютого 2011 р. в залі Павла VI у Ватикані. Святіший Отець представив постать святої Терези від Ісуса, зараховуючи її до найбільших вчителів християнської духовності усіх часів. Насамперед, він представив життєвий шлях святої, що жила у XVI столітті, підкреслюючи актуальність її закликів до медитації та зосередження.

Тереза народилася 1515 року в місті Авіла в Іспанії в багатодітній сім’ї. ще дитиною, прочитавши життя деяких мучеників, запалилася бажанням мучеництва, а втративши матір, маючи лише 12 років, просила Пресвяту Богородицю, щоб її заступила. Коли їй сповнилося 20 років, вона вступила до кармелітського монастиря в Авілі, де протягом кількох років важко захворіла. Як зазначив Венедикт XVI, змагання з недугою вона сприймала як боротьбу зі слабкістю людської природи. Аж ось одного разу настав вирішальний день містичного досвіду, який свята описувала, як невимовне відчуття Божої присутності.

Дозріваючи внутрішньо, Тереза Авільська також приготовляла реформу Кармелітського Ордену. За підтримки місцевого єпископа, у 1562 році вона заснувала в Авілі реформований монастир, згодом отримавши затвердження з боку Генерального Настоятеля. З бігом часу та збільшенням кількості спільнот, отримала з Риму дозвіл на заснування автономної провінції Ордену, з якої пізніше виріс Орден Кармелітів босих, над розвитком якого свята Тереза трудилась до кінця свого життя, і в цих трудах її застала смерть, коли з новозаснованого монастиря вона поверталася до Авіли. Зважаючи на багату духовну спадщину, Папа Павло VI 1970 року проголосив її «Учителем Церкви».

Святіший Отець зазначив, що в нашому суспільстві, яке часто позбавлене духовних цінностей, свята Тереза від Ісуса навчає нас бути невтомними свідками Господа Бога та Його присутності й дії. «Приклад цієї святої, – сказав він, – глибоко молитовної та активно діяльної, спонукує також і нас кожного дня присвячувати належний час на молитву», адже час молитви ніколи не є втраченим, навпаки, він відкриває нам шлях до «справжнього життя, щоб від Бога навчитися гарячої любові до Нього та Його Церкви, та конкретної милосердної любові до наших ближніх».

Розповідаючи про основні моменти духовності Терези Авільської, Венедикт XVI вказав, що, по-перше, вона пропонує взяти за основу християнського життя євангельські чесноти, особливо – неприв’язаність до матеріальних дібр та євангельську вбогість, а взаємну любов – як суттєвий елемент спільнотного та громадського життя. Не менш важливими є християнська покора та надія. Однак, зазначив Папа, вона не забуває і про людські чесноти, такі як привітність, правдивість, ввічливість, чесність, радість та вихованість.

Найвідомішим твором святої Терези від Ісуса, пригадав Святіший Отець, є її «Внутрішній замок», що представляє її особистий духовний шлях та містичний досвід, а також є своєрідним підручником на шляху до повноти християнського життя. Згідно з її навчанням, молитва – це життя, і вона також розвивається, крок за кроком, разом з зростанням християнського життя, починаючи від усної, аж до єднання з Христом та Пресвятою Тройцею.

Іншими темами, важливими для цієї святої, як зазначив Папа, були центральність особи Ісуса Христа та любов до Його Церкви. «Свята Тереза, – сказав він, – жила беззастрережною любов’ю до Церкви… Вона реформувала Кармелітський Орден з наміром краще служити Святій Католицькій Римській Церкві та її захищати, і була готовою віддати за неї своє життя».