Пам’яті Клари Ґудзик

«Ясна, світла, сяюча, прославлена, знаменита» – так перекладається з латинської мови ім’я Клара і саме таким виразом розпочався на сторінках газети «День» некролог про відхід у вічність Клари Ґудзик. «9 січня (2011 р.) на 81 році життя відійшла від нас надзвичайно світла людина – Клара Пилипівна Ґудзик, журналістка газети «День», громадський діяч, публіцист і філософ».

Десять років український відділ Радіо Ватикану зв’язувала не тільки плідна й цікава творча співпраця, але справжня дружба з святої пам’яті Кларою Ґудзик, яку називають найкращим українським журналістом, що писав на тему релігійного життя, найавторитетнішим фахівцем-публіцистом з релігійної журналістики, зразком толерантного і об’єктивного ставлення до всіх конфесій, журналістки, статті якої називають знаковими і пам’ятними, а тисячі людей купували або ставали передплатниками саме п’ятничного номера газети «День», дбайливо збираючи вирізки улюблених колонок Клари Ґудзик з її прекрасними, цікавими статтями, написаними оригінальним, живим стилем. Її творчість уже вивчають студенти, а книга «Апокрифи Клари Ґудзик», видана газетою «День», яка охоплює п’яту частину її творчого доробку, є блискучим свідченням її непересічного таланту, високої ерудиції. Недаремно Лариса Івшина, головний редактор газети «День», написала, що публікації Клари Ґудзик, ці своєрідні віртуальні лекції для спраглих духовної поживи – ввійдуть у золотий фонд української журналістики.

2000 року, коли Христова Церква відзначала Ювілейний Рік, у Ватикані проводились окремі ювілейні дні дітей, хворих, працівників різних сфер суспільного життя. На початку червня 2000 року проводився Ювілей журналістів, на який збирались приїхати тисячі журналістів-християн з усього світу. В отця Августина Тенети, що був тоді керівником української секції Ватиканського радіо, а тепер він керує російського редакцією, сумнівів не було: «Клару Ґудзик! Запросимо Клару Ґудзик!» Звичайно, довелось перебороти цілий ряд бюрократичних перешкод, пов’язаних з таким запрошенням, але, врешті-решт, напередодні відкриття Ювілею журналістів пані Клара прилетіла до Риму.

Ось як згадує про її приїзд та зустрічі з цією надзвичайною людиною о. Августин Тенета, тодішній керівник української редакції:

«Відхід до вічності близької людини, особливо близької за духом, викликає сум. Але власне близькість за духом перемагає відчуття суму, быльше того спонукує до духовної радості за людину, яку нам колись послав Господь. З Кларою Ґудзик мені довелося зустрітись один лиш раз, тут у Римі. Згадується римське летовище. Як вона дізнається, хто її зустрічає? Виникла думка, а чому б не взяти і на більшому листку паперу намалювати ґудзик; вона ж «ґудзик». Не знаючи людини, десь рискуємо, щоб бува не образити. Ви б бачили вираз обличчя тодішньої Клари, її таке безпосереднє і щире відреагування на мою витівку.
Не знаючи нічого про причини відходу у вічність, про останні дні життя, мені чомусь думається, що така велика людина, якою була Клара Ґудзик, могла подумати: «Ну і що? Усе благодать». Клара хотіла розбудити людей, повернути їх до добра: вона страждала від несправедливості. Вона була одна, воістину одна проти багатьох невідповідностей цього світу; власне в цьому і велич цієї мужньої жінки. Але в той сам час вона не була одна! Поряд, дуже близько, була її сестра Ірина, були друзі, були чисті взаємини, які допомагали Кларі нести нелегку ношу. Замість квітів на могилу наші слова подяки за радість знайомства з Кларою Ґудзик. Хай буде тобі, сестро Кларо, земля пухом!»

Із тисяч журналістів, які 4 червня 200 року заповнили величезний зал імені Папи Павла VІ у Ватикані, тільки з десяток мали можливість особисто зустрінутись із Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ. Однієї з цих небагатьох була Клара Ґудзик, яка вручила Папі «Золотий компакт-диск «День» – повне зібрання випусків газети. Ця зустріч була для пані Клари глибоким духовним переживанням. У Ватикані вона брала інтерв’ю в кардинала Едварда Кассіді, президента Папської Ради сприяння єдності Християн, в архиєпископа Мирослава Марусина, Секретаря Конґреґації для Східних Церков, з іншими визначними церковними особистостями.

Короткий побут у Римі пані Клара намагалась використати якнайповніше, щоб побачити не тільки Вічне Місто, з яким вона була віртуально була досконало ознайомлена, але також і українські осередки та життя заробітчан. Мешкала вона в квартирі нашого редактора Ксені Верховинець (Тетяни Шуфлин), яка в той час перебувала в Канаді. Незабаром на сторінках газети «День» з’явилась цікава стаття «Тетянина квартира». А коли ми приїжджали до Києва, Клара гостинно віддавала нам своє помешкання, переселяючись до своєї сестри. У столиці України «Кларина квартира» була для нас теплим пристановищем.

Клара Ґудзик, людина надзвичайної скромності, шляхетності, глибокої духовності, широкого світогляду та насправді енциклопедичних знань, незвичайного ентузіазму та життєлюбності, більшу частину життя працювала у технічній сфері – інженером, керівником обчислюваного центру, доцентом кафедри АСУ Донецького комерційного інституту, кандидатом технічних наук, автором десятків працю з питань інформатики, володіла англійською, французькою, німецькою, польською мовами. А в журналістику Клара Ґудзик прийшла вже у понад шістдесятирічному віці. Спочатку почала готувати статті на релігійну тематику для інформаційного агенства УНІАН. Однак, ім’я Клари Ґудзик нерозривно пов’язане з газетою «День», адже від першого номера у 1996 році до 2008 року вона вела рубрики, присвячені не тільки релігійним, але й суспільно-моральним, мовним питанням, проблемам міжлюдських стосунків та екології, відзначаючись неупередженим і цікавим поглядом, об’єктивністю і безпосередністю, виявляючи велику обізнаність в історії та філософії.

Рідним і близьким Клари Ґудзик, зокрема сестрі Ірині з Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України, висловлюємо щирі співчуття і молимось за її вічний упокій. Вічна їй пам’ять!

Як повідомляє газета «День», прощання із святої пам’яті Кларою Ґудзик відбудеться 12 січня о 10.30 на Байковому кладовищі у Києві.