Бути вірним до кінця. Блаженний священомученик Сілард Богданфі

У суботу, 30 жовтня 2010 р., в місті Орадя на північному заході Румунії відбулася беатифікація Слуги Божого Сіларда Боґданфі, Єпископа Орадя-Мареської римо-католицької дієцезії, мученика часів комунізму. Урочисте богослуження очолив кардинал Петер Ердьо, Архиєпископ Ештергому-Будапешту з Угорщини, а проголошення ісповідника віри блаженним Католицької Церкви довершив представник Святішого Отця Венедикта XVI архиєпископ Анджело Амато, Префект Конгрегації в справах святих.

Блаженний священомученик Сілард народився у місцевості Црна-Бара, в тодішній угорській дієцезії Чанаду, а тепер – Зренянська дієцезія в Сербії, в родині вчителів. Тоді це була Австро-Угорська імперія. Пізніше родина переїхала до Тімішоари, де хлопець здобув середню освіту в гімназії Отців Піярів та вступив до семінарії в Ораді.

29 червня 1934 року, закінчивши навчання на Філософсько-богословському факультеті Бухарестського університету, блаженний Сілард отримав священиче рукоположення та розпочав душпастирську й вчительську працю.

Після Другої світової війни комуністична влада країни розпочала в Румунії переслідування християн, а особливо – католиків. У цих умовах Апостольська Столиця дала дозвіл на таємні висвячення єпископів. 14 лютого 1949 р. в каплиці Апостольської Нунціатури в Бухаресті тодішній Нунцій архиєпископ Джеральд Патрік О’Хара уділив о. Сіларду таємні єпископські свячення. Уже через два місяці після цього його заарештовано. Раніше представники режиму неодноразово та безуспішно зверталися до нього з пропозицією очолити так звану «румунську незалежну Церкву, не підпорядковану Ватиканові».

Після сфальсифікованого судового процесу єпископа Боґданфі засуджено на дванадцять років примусових робіт. Ув’язнення він відбував у різних тюрмах Румунії. Через нелюдські умови життя та тортури, важко захворів, і на п’ятому році ув’язнення, 3 жовтня 1953 року, помер у карцері в’язниці в місті Аюд.

Як розповідають свідки, не зважаючи на важкі умови та слабке здоров’я, блаженний священомученик Сілард намагався підтримувати інших ув’язнених та допомагати їм різними ділами милосердя. Його жертва є конкретним свідченням вірності єдності Церкви та Святішому Отцеві. Кров же мучеників і далі проливається в світі, свідчачи про Добру Новину Ісуса Христа, що є благовістю миру, братерства та милосердної любові.