Апостольська подорож Папи до Сполученого Kоролівства: братерська зустріч з Примасом Англіканської Церкви Роуеном Дугласом Вільямсом (17 вересня 2010р)

Пополудні 17 вересня відбулась зустріч Вселенського Архиєрея Венедикта ХVІ з Примасом Англіканської Церкви Архиєпископом Кентерберійським Роуеном Дугласом Вільямсом, який прийняв Святішого Отця в Ламбертському палаці, що розташований на південному березі Темзи і вже більше, ніж 750 років є лондонською резиденцією Архиєпископа Кентенберійського.

Архиєпископ Кентерберійський висловив сподівання, що спільна, гаряча молитва британських єпископів причиниться до того, що візит Папи наповнить новою енергією співпрацю на користь справжнього гуманізму, захисту гідності і прав кожної людської істоти, відкидання будь-якої тиранії, яка загрожує утисками або відкиданням трансцедентних цінностей.

Венедикт XVI висловив радість з нагоди відвідати Архиєпископа Вільямса після того, як той двічі зустрічався з ним у Ватикані та зазначив, що цього разу не має наміру говорити «про труднощі, які зустрічалися і зустрічаються на екуменічній дорозі», але, натомість, висловити радість з приводу щирої дружби, яка зав’язалася та з огляду на поступ на шляху діалогу після сорока років діяльності Англікансько-Католицької Міжнародної Комісії.

Венедикт XVI звернув увагу на контекст, в якому відбувається сучасний екуменічний діалог. Зокрема, оточуюча нас культура розвивається, віддаляючись від свого християнського коріння, «не зважаючи на глибокий голод духовної поживи». Слід відзначити також багатокультурний вимір сучасного суспільства, що дає можливість зустрічатися з визнавцями інших релігій. «Для нас, християн, – зазначив Папа, – це відкриває можливість, разом з представниками інших релігійних традицій, досліджувати шляхи того, як дати свідчення трансцендентного виміру людської особи та загального покликання до святості». Одночасно, християни не можуть перестати звіщати віру в унікальність спасіння, здобутого для нас Ісусом Христом.

На завершення Венедикт XVI пригадав постать кардинала Ньюмена, церковне бачення якого було збагачене досвідом служіння у Англіканській Церкві, і після навернення на католицизм, він зберігав дружбу з своїми колишніми колегами. Папа зазначив, що він може навчити нас чеснот, яких вимагає екуменізм. Ними є готовність іти за голосом сумління, навіть тоді, коли це вимагає зречення, а також спільне обговорення суперечливих питань, керуючись глибоким пошуком єдності у вірі.