Блаженний брат Леопольдо Санчес Маркес: дорога до святості через вірність в малому

У неділю, 12 вересня 2010 р., в місті Ґранада в Андалусії, південному регіоні Іспанії, архиєпископ Анджело Амато, СДБ, Префект Конгрегації в справах святих, проголосив блаженним Католицької Церкви брата Леопольдо Санчес Маркеса, який належав до Ордену Братів Менших капуцинів.

Франціско, саме таким було хресне ім’я нового блаженного, народився 24 червня 1864 року в Андалусії в побожній селянській сім’ї. Змалечку випасав невеличку домашню отару овець, а коли підріс, то розпочав працювати на полях, з великим старанням допомагаючи в домашньому господарстві. Життя Франціско минало в праці та молитві, і одного дня, почувши проповідь про блаженного капуцина Дієго з нагоди його беатифікації, він постановив іти його слідами. У 1899 році він прийняв францисканський габіт у монастирі в Севільї та отримав нове ім’я Леопольдо.

Вступивши до Ордену Братів Менших, продовжував працювати вже на монастирських полях, поєднуючи працю з молитвою та служінням співбратам. У 1903 році його переведено до монастиря в Ґранаді, де він прослужив до кінця свого життя, за винятком кількох років, коли був у інших спільнотах. Протягом 50-ти років брат Леопольдо виконував служіння збирача пожертв, в тому числі і в особливо важкий для Церкви в Іспанії період у 30-х роках ХХ століття. Майже щодня він піддавався насмішкам, отримував погрози і навіть зазнавав знущань. Його щоденним обов’язком було збирати милостиню для монастиря та бідних, пропонуючи взамін свою молитву. Завдяки своїй покірності та побожності мав містичні видіння, а проходячи від дверей до дверей, умів звіщати всім Боже милосердя.

Відзначення 50-ліття чернечого життя брата Леопольдо стало нагодою урочистого святкування, до якого також приєднався Папа Пій ХІІ, надіславши своє Апостольське благословення. В них взяли участь численні доброчинці, а подію висвітлювала місцева преса. В останні роки свого життя він мав проблеми зі здоров’ям, тож віддаючись повністю у Божі руки, помер 9 лютого 1956 року, маючи 92 роки життя.

«Бачиш, брате, ми стаємо ченцями, щоб віддалитися від світу, а тепер опиняємося в газетах», – так скаржився брат Леопольдо своєму співбратові, коли преса Ґранади писала про 50-ліття його богопосвяченого життя. Тепер, через півстоліття після смерті, покірний монах-капуцин знову став в центрі уваги засобів комунікації свого міста. Він не здійснив великих суспільних діл, не виголошував проповідей, не поїхав на далекі місії. Дорога його святості – це вірність в малих речах, а свою монотонну роботу він щоразу виконував, немов вперше. Сьогодні ж приблизно 800 тис. паломників щороку відвідують його гріб.