Молитва "Ангел Господній" з Папою Венедиктом XVI 25 липня 2010 року

«Дорогі брати та сестри! Євангеліє цієї неділі представляє нам Ісуса, зосередженого у молитві, трішки відокремленого від своїх учнів. Коли він закінчив, один із них промовив до Нього: «Господи, навчи нас молитись» (Лк. 11, 1). Ісус не заперечив, не говорив про дивні та езотеричні формули, але з великою простотою промовив: «Коли ви молитесь, кажіть: Отче…» і навчив молитви «Отче Наш» (див. Лк. 11, 2-4), беручи її із Свої особистої молитви, якою Він звертався до Бога, Свого Отця», – цими словами сьогодні, 25 липня 2010 р., як і щонеділі, Святіший Отець Венедикт ХVІ розпочав свою катехизу, зустрівшись із вірними, які приїхали до містечка Кастель Ґандольфо, щоб почути його повчання, разом із ним помолитись Богородичну молитву «Ангел Господній» та отримати його апостольське благословення.

Як наголосив Святіший Отець, слова молитви «Отче Наш» – це перші слова Святого Письма, які вивчаємо ще у дитинстві. Вони вписуються у нашу пам’ять, формують наше життя, супроводжують нас аж до останнього нашого подиху. Ця молитва, на думку Папи Венедикта ХVІ, виявляє те, що ми не є вже в доконаний спосіб дітьми Божими, але мусимо ними стати і завжди ще більше ними бути, через наше завжди глибше єднання з Ісусом. Бути дітьми стає рівнозначним тому, щоб наслідувати Ісуса.


Ця молитва приймає і виявляє також людські матеріальні та духовні потреби: «Дай нам кожного дня наш хліб щоденний і прости нам гріхи наші» (Лк. 11, 3-4). Власне з причини щоденних потреб та труднощів, Ісус сильно закликає: «Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють» (Лк. 11, 9-10). Це не означає просити, щоб задовольнити особисті бажання, а радше щоб підтримувати живу дружбу з Богом, Який, як каже Святе Письмо, «дасть Святого Духа тим, що у Нього просять» (Лк. 11, 13). Як наголосив Єпископ Риму, це досвідчили у своєму житті «отці пустині» та ті особи, які повністю віддалися контемлятивному життю, які завдяки молитві стали приятелями Бога, як, наприклад, старозавітній отець Авраама.

Далі Папа як приклад згадав святу Терезу з Авілі та її співсестер, які заохочували одна одну до того, щоб просити у Господа визволення від усіх бід та небезпек і звільнення від усякого зла. І навіть усвідомлюючи своє недосконале бажання, вони не переставали молити Бога у цьому наміренні, мовляв, нічого не коштує просити так багато у Того, Хто є Всемогутнім. Вселенський Архиєрей також пригадав, що коли ми молимось молитву «Отче наш», то ми ніколи не є самі, з нами проказує слова цієї молитви уся Церква. Кожний вірний повинен шукати і зможе знайти у правді та багатстві християнської молитви, якої вчить Церква, власний шлях, власний спосіб молитися, дозволяючи Святому Духові провадити себе до Отця через Сина.


А на закінчення Папа пригадав, що саме у цей день Римо-Католицька Церква літургійно спогадує пам’ять святого апостола Якова, який залишив батька і свою працю рибака, щоб слідувати за Христом і за Нього згодом віддати своє життя.