2010-07-04 16:18:14

Бути уважними до Божого голосу, вдячними за отримані ласки ту відкритими до ближніх. З проповіді Папи Венедикта XVI з нагоди відвідин міста Сульмони


Вранці 4 липня 2010 року, прибувши гелікоптером до італійського міста Сульмони з нагоди відзначення ювілею 800-річчя з дня народження святого Папи Целестина V, Святіший Отець Венедикт ХVІ, перш усього, пролетів над абатством Святого Духа та скитом святого Онуфрія на горі Морроне, що пов’язані з пам’яттю святого Целестина.На центральній площі Сульмони Вселенський Архиєрей очолив Божественну Літургію.

«Дорогі брати й сестри! Я прибув сюди, щоб розділити з вами радість та надії, труднощі та старання, ідеали та прагнення цієї дієцезальної спільноти», – промовив Папа Венедикт XVI на початку своєї проповіді, під час Служби Божої у Сульмоні, додаючи, що добре усвідомлює труднощі місцевої громади, пов’язані з невпевненістю в завтрашньому дні, безробіттям, моральними та фізичними стражданнями, особливо, після землетрусу 6 квітня 2009 року. «Усім вам запевняю свою близькість і згадку в молитвах, заохочуючи вас тривати у свідченні гуманних та християнських цінностей, так глибоко вкорінених у вірі та історії цього регіону та його населення», – побажав Венедикт XVI.

Повертаючись до головної мети своєї Апостольської подорожі – Ювілейного року з нагоди 800-ліття від дня народження святого Папи Целестина V, Святіший Отець зазначив, що хоч минуло вже багато часу, постать цього Римського Архиєрея назавжди залишилася в історії, зважаючи на великі події його часу та понтифікату, а понад усе – задля його святості. «У дійсності, – додав Венедикт XVI, – святість ніколи не втрачає своєї притягаючої сили, не впадає у забуття, ніколи не перестає бути, так би мовити, модною, а навпаки, з перебігом часу, наново сіяє з ще більшою ясністю, виражаючи постійну тугу людини за Богом».

Папа запропонував деякі моменти з життя свого святого попередника на Римській єпископській катедрі, які, на його думку, актуальні і для наших днів. По-перше, П’єтро з молодих літ шукав Бога, був людиною, що прагнула знайти відповіді на великі запитання про сутність буття. Ставши на шлях шукання Бога, щоб почути Його голос, він вирішив відокремитися від світу та стати пустельником. Тиша, особливо внутрішня, що стала основною характеристикою щоденного життя, дозволила йому почути голос Бога. І в цьому, за словами Венедикта XVI, є повчання для нас, що «живемо у суспільстві, в якому здається, що кожен простір, кожен момент повинен бути заповнений ініціативами, діяльністю, звуками; часто не вистачає часу навіть для того, щоб когось вислухати чи поспілкуватися. Дорогі брати й сестри! – звернувся Папа. – Не біймося тиші довкола та всередині нас, особливо тоді, коли хочемо бути здатними почути не лише Божий голос, але також і тих, хто є поруч, наших ближніх».

Другим важливим моментом з життя святого Целестина Венедикт XVI назвав той факт, що його відкриття Бога не є результатом власних зусиль, але плодом Божої благодаті. А отриманий дар – це також відповідальність перед Богом і перед іншими. І хоч наше життя може бути дуже відмінним, усе суттєве в ньому, пригадує Папа, було нам даровано без нашого внеску. Інші люди впровадили нас у життя, навчили любити, передали віру – усе це є даром. «Бог нас завжди випереджує й у кожному окремому житті є щось гарного і доброго, у чому ми можемо легко розпізнати Його благодать, як промінь світла Його доброти», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що з огляду на це ми повинні мати завжди відкритими «внутрішні очі», тобто «очі» нашого серця. Тоді завжди умітимемо зі здивуванням відкривати в своєму житті знаки Божої близькості. Внутрішня тиша, відчуття Божої присутності – це також шлях до живого відчуття краси сотвореного Богом світу, а це, в свою чергу, є спонукою охороняти навколишнє середовище, бути відповідальним за майбутнє.

Далі Венедикт XVI вказав на те, що у літургічному читанні з Послання святого Павла до Галатів знаходимо вислів Апостола Народів, який досконало відображує духовний портрет святого Целестина V: «Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, а я – світові» (Гал. 6,14). Від молодості до останньої хвилини життя хрест був центром його життя, даючи сили виконувати суворі покутничі практики, долати важкі життєві хвилини, а також, допомагаючи усвідомлювати злобу гріха та безмежне Боже милосердя. У цьому контексті Папа звернувся до священиків із закликом «ставати зрозумілими та вірогідними свідками доброї новини примирення з Богом, допомагаючи сучасній людині відновити відчуття гріха та Божого прощення».

Останнім елементом, на який вказав Святіший Отець, було те, що святий П’єтро Целестин, будучи пустельником, не був замкнений сам у собі, але прагнув нести благовість Євангелія ближнім. І саме «перебування з Господом» становило секрет успішності цих старань. Першим наказом, який Ісус давав своїм учням, про що читаємо в Євангелії від Луки, було «молити Господа жнив», і лише після того Спаситель окреслює деякі церковні обов’язки учня: спокійне, зрозуміле та відважне звіщення Євангелія, відречення від турботи про речі, ввіряючи її Божому провидінню, уважність та дбання щодо недужих тілом і духом.

«Дорогі брати й сестри! Я тут, між вами, щоб утверджувати вас у вірі, – сказав на завершення проповіді Венедикт XVI. – Прагну щиро та настійливо закликати вас залишатися витривалими у вірі, яку ви отримали і яка надає сенс життю та дарує силу любити».







All the contents on this site are copyrighted ©.