У Ватикані пройшов конгрес, присвячений душпастирству осіб з вадами слуху

Від 4 до 6 червня 2010 р. у Ватикані відбувався конгрес «Еффата! Глуха людина, вісник та свідок євангельської благовісті», організований Папською Радою в справах душпастирства охорони здоров’я. Відкриваючи зустріч, архиєпископ Зиґмунд Зімовскі, Президент цієї Папської Ради, зазначив, що у Церкві існує особливе покликання дбати про душпастирство глухих, щоб і вони могли робити свій внесок у зруйнування мурів, за якими приховується ще важча глухота – глухота духовна.

Минулого листопада відбулася схожа зустріч на тему: «Еффата! Глуха людина у житті Церкви». Архиєпископ Зімовскі підкреслив, що необхідно, аби Церква продовжувала сприяти доступові глухих до релігійних практик на місцевому та на вселенському рівнях. Тому одним із завдань чергової зустрічі було запропонувати стратегії та засоби, придатні для покращення та поширення душпастирства у цій сфері, а також сприяти церковній та суспільній інтеграції осіб з вадами слуху.

У заключному документі конгресу «Еффата! Глуха людина, вісник та свідок євангельської благовісті» читаємо, що плодом його діяльності є окреслення деяких пріоритетних заходів. Серед них: запропонувати місцевим та партикулярним Церквам відповідні засоби, щоб могти розпочати працювати «з глухими і для них», починаючи від відповідних вказівок для душпастирських програм до мультимедійних засобів; поширювати відповідне приготування майбутніх священиків та інших осіб, задіяних у душпастирстві, для чого слід у семінаріях навчати основи мови жестів та представляти різноманітні проблеми, з якими в щоденному житті зустрічається особа із вадами слуху. Серед інших пропозицій – створити при Папській Раді в справах душпастирства охорони здоров’я відповідну постійну робочу групу, присвячену згаданій проблематиці, а також розвинути мережу сертифікації осіб, які перекладають на мову жестів в церковному середовищі, розрізняючи між просто «перекладачем» та «помічником», завданням якого є допомагати правильно і свідомо брати участь у богослуженнях, а тому він повинен мати достатню компетенцію в релігійних питаннях.