2010-05-02 15:03:14

Щоб подолати зло, потрібно любити так, як любив Ісус. Проповідь Папи Венедикта XVI під час Служби Божої у Турині


Розпочинаючи проповідь під час Служби Божої на центральній площі міста Турину, Святіший Отець пригадав вірним, що ми й надалі перебуваємо у пасхальному періоді, що є часом прославлення Ісуса Христа. Євангельський уривок, який цього дня був прочитаний у латинських храмах, пригадує нам, що це прославлення здійснилося через страсті. В пасхальному таїнстві між собою міцно пов’язані терпіння і прославлення, вони утворюють нероздільну єдність. Спаситель сказав: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в Ньому» (Ів. 13, 31). Як зазначив Святіший Отець, це прославлення розпочинається від того моменту, коли Юда виходить із Світлиці Тайної Вечері, щоб зрадити свого Учителя. Святий євангелист Іван підкреслює, що Спаситель не прославився після Свого славного воскресіння, а що це прославлення почалося ще швидше, тобто, – із страстями. В них Ісус виявляє Свою славу, що є славою любові, що себе повністю дарує. Він полюбив Отця, сповнивши Його волю аж до кінця, і полюбив людство, віддаючи за нас Своє життя. Однак, страсті є лише початком, тому й Ісус стверджує, що Його прослава буде також майбутньою (див. Ів. 13, 32). Вселенський Архиєрей додав, що у той момент, коли Месія звіщає Свій відхід із цього світу, залишає учням немов заповідь в новий спосіб продовжувати Його присутність серед них, залишаючи їм нову заповідь: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного» (Ів. 13, 34). «Якщо ми любимо один одного, то Ісус продовжує перебувати серед нас», – підкреслив Папа.

Христос говорить про нову заповідь, але яка ж є її новизна? Вже у Старому Завіті Бог дав заповідь любові, однак, з Ісусом ця заповідь стає новою, бо ж Він додає до неї одну важливу річ: «Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного». Новизна полягає саме у тому, щоб любити так, як Христос. Старий Завіт, як зазначив Єпископ Риму, не подавав до наслідування жодного прикладу любові, натомість Ісус подав Себе самого як приклад і джерело любові. Тут йдеться про безмежну любов, любов без границь, яка здатна перемінити навіть усі негативні обставини та усі перешкоди для того, щоб поступати в любові.

Серед іншого, Папа також пригадав, що в минулих століттях Церква у Турині відзначилася багатою традицією святості і великодушним служінням братам, завдяки ревній праці священиків, монахів, монахинь і мирян. Посилаючись на євангельське повчання, Вселенський Архиєрей зазначив, що Спаситель закликає нас жити Його любов’ю, яка є вірогідним, промовистим та ефективним знаком у проповідуванні Царства Божого. Спаситель обіцяв бути присутнім у нашому житті, роблячи нас здатними до тієї цілковитої та великодушної любові, яка вміє долати будь-які перешкоди. «Якщо ми злучені з Христом, то можемо по-справжньому любити у цьому світі. Любити інших так, як нас полюбив Ісус, можливо лишень з силою, яку отримуємо у взаєминах із Ним, зокрема в Пресвятій Євхаристії, у якій у правдивий спосіб уприсутнюється Його Жертва любові, що породжує любов», – мовив Венедикт ХVІ.

Далі Святіший Отець звернувся до священиків, дияконів та богопосвячених осіб туринської Церкви, підбадьорюючи їх і заохочуючи до того, щоб з великодушністю посвячувались своєму душпастирському служінню. Папа теж зазначив, що, іноді, важко бути працівниками на Господній ниві, але, щоб гідно виконувати свою місію і нести проповідь спасіння ближнім, необхідно щоденно черпати силу у взаєминах любові з Богом у молитві.

Святіший Отець також зупинився над іншими літургійними читаннями цього дня, зокрема, торкаючись апостольської місії Павла і Варнави (див. Діяння Ап. 14, 22), які, наприкінці своєї першої апостольської подорожі, повертаються до міст, у яких вони же звіщали Христове Євангеліє, і закликають християн бути непохитними у вірі, бо ж «через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже» (Діяння Ап. 14, 22). Єпископ Риму наголосив, що християнське життя часто не є легким, також і в Турині не бракує труднощів, проблем, турбот, а життя спонукає нас вийти їм на зустріч, однак, саме впевненість у тому, що ми не є самі, що Бог любить кожного із нас, що Він є поруч, вчиняє нас спроможними вийти на зустріч усіляким труднощам, жити і долати щоденні клопоти та перешкоди. Саме любов Воскреслого Христа спонукала апостолів вийти із себе самих, проповідувати Боже слово, до останніх сил трудитись для ближніх; Воскреслий Господь має безмежну силу любові, яка подолує будь-які перепони. А християнська спільнота, за словами Папи Римського, має бути конкретним знаряддям цієї Божої любові. Далі Венедикт ХVІ закликав християнські родини жити цією любов’ю у звичайних щоденних вчинках, у родинних стосунках, долаючи поділи і непорозуміння.

А після короткого коментаря другого біблійного читання, призначеного на цю неділю, Святіший Отець пригадав, що метою його душпастирських відвідин туринської Церкви є бажання зміцнити місцевих християн у вірі, яку отримали та яка дає сенс нашому життю, закликати до збереження світла надії у Воскреслого Ісуса, що здатна перемінити нашу реальність, та спонукати жити на щодень любов’ю Бога, згідно із словами Христа: «Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного» (Ів. 13, 34).







All the contents on this site are copyrighted ©.