Бути християнами – це крокування разом з Христом. З проповіді Святішого Отця під час Служби Божої на площі Святого Петра у Ватикані у Квітну Неділю

Сьогодні вранці, 28 березня, у Квітну Неділю, на площі перед ватиканською базилікою Святого Петра численні паломники та гості Вічного Міста з’єдналися у молитві урочистої Святої Літургії, яку очолив Вселенський Архиєрей Венедикт ХVІ, і яка була випереджена благословенням пальмових та оливкових галузок і процесійним походом.
Розпочинаючи проповідь, Святіший Отець пригадав, що саме у цей день, 28 березня, відзначається ХХV Всесвітній день молоді, який був започаткований на бажання Слуги Божого Папи Івана Павла ІІ. Коментуючи початок євангельського уривку святого євангелиста Луки, що був прочитаний того дня у латинських храмах, Єпископ Риму, звертаючись до усіх присутніх і, зокрема, до молоді, зазначив, що головною думною даного біблійного уривку є тема слідування за Христом, додаючи: «Бути християнами означає вважати шлях Ісуса Христа правдивою дорогою до того, щоб бути людьми, тим шляхом, що веде до мети, до повністю здійсненої та автентичної людськості». Папа наголосив, «що бути християнами – це шлях, чи краще, паломництво, крокування разом з Ісусом Христом. Крокування в тому напрямку, який Він нам вказав і вказує».

Далі у своїй проповіді Святіший Отець дав відповідь на запитання: «Але про який шлях йде мова? Як його знайти?». Опираючись на Святе Письмо, Папа підкреслив, що мова йде про підіймання вгору. Єрихон, де розпочалася остання стадія паломництва Ісуса, розташований 250 метрів нижче рівня моря, натомість Єрусалим – 740-780 метрів над рівнем моря; отож, цей шлях Спасителя можемо назвати шляхом сходження. Але, як зазначив Святіший Отець, ця дорога Спасителя в напрямку до Єрусалиму є образом внутрішнього руху існування, що звершується в наслідуванні Христа Господа: є сходженням до правдивої висоти людського буття. «Людина може обрати зручний шлях та уникати будь-які труднощі. Може навіть зійти до низів, до буденного. Може пірнути у болото брехні та нечесності. Ісус крокує перед нами і йде угору. Він веде нас до того, що є великим, чистим, веде нас до здорового повітря висот: до життя згідно із правдою, до сміливості, яку не лякають домінуючі погляди, веде до спокою, що переносить і підтримує іншого. Він провадить нас до готовності щодо хворих та покинутих; до вірності, що є по стороні іншого навіть тоді, коли ситуація стає щораз складнішою. Веде до готовності надати допомогу, до доброти, що не дозволяє, щоб її роззброїла навіть невдячність. Він провадить нас до любові: веде нас до Бога», – мовив Вселенський Архиєрей.

Венедикт ХVІ також зупинився над значенням кінцевої мети Ісусового шляху, якою був Єрусалим, місто, де був розташований єдиний храм. А це свідчило про те, що Господь Бог є Єдиним у цілому всесвіті; Богові належить усе створіння, Його шукають усі люди, про Нього, в певному сенсі, знають усі. Цей Бог вибирає людину, Авраама, як початок даної історії. Бог безмежний і, воднораз, близький. Бог, Який не може бути обмежений жодною будівлею, бажає, все-таки, замешкати між нами, повністю бути з нами.

Як підкреслив Папа, Ісус йде до Єрусалиму, щоб відзначити свято Пасхи, що є пригадкою визволення ізраїльського народу з неволі, спогадом також і про надію на остаточне визволення, яке подарує Бог. Христос йде у Єрусалим, усвідомлюючи, що Він буде тим Агнцем, Який візьме на себе усі гріхи людства, Який вийде на хрест, Який примирить Бога з людиною. «Він знає, що Його воскресле тіло буде новою жертвою і новим храмом; що навколо Нього, з рядів Ангелів та Святих, повстане новий Єрусалим», – наголосив Венедикт ХVІ, додаючи, що сходження Ісуса до Єрусалиму, вказує на ціль, до Якої Він нас бажає привести, тобто, до сопричастя з Богом, до буття з Богом. За словами Папи, це і є справжня мета нашого життя; а «сопричастя з Ним – це бути в дорозі, безперервне сходження до справжньої висоти нашого покликання», – підкреслив Святіший Отець, додавши, що йти разом з Ісусом, означає також іти з Церквою, з тими, що бажають Його наслідувати.

Далі Вселенський Архиєрей зупинився над сходженням Ісуса на хрест, вказуючи на те, що й у житті кожного із нас, якщо не має зречень та болючого досвіду, то не можливе осягнення великих результатів. Він пригадав, що хрест – це вираз того, що означає любов, «лише той, хто губить себе самого, той себе віднаходить». А підсумовуючи, Єпископ Риму вказав, що слідувати за Христом вимагає, перш усього, розбудити у собі ностальгію за правдивим людським буттям і, таким чином, прокинутись зі сну для Бога. А потім вимагає ввійти у згоду із тими, які утворюють церковне сопричастя, як також слухати Слово Ісуса Христа.

Після того Папа наголосив, що наша мандрівка не спрямована до земного міста, але до нового Божого Міста, яке розвивається у цьому світі. Він ще коротко зупинився над значенням добрих діл у нашому житті, які є частиною християнського буття і які є важливими для нашого спасіння. А на закінчення Святіший Отець звернувся до слів святого Луки: «Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах», – наголошуючи на тому, що тим радісним викликом Церква і сьогодні вітає Христа. Венедикт ХVІ закликав вірних молитись за те, щоб Христос-Цар приніс нам славу Божу і людський мир.

Наприкінці Служби Божої Святіший Отець ще раз пригадав присутнім, що вже від 25-ти років Квітна Неділя стала днем відзначення Всесвітнього дня молоді, що є немовби молодіжним паломництвом через усю планету слідами Христа. Відновляючи заклик до молоді з 1985 року свого попередника Івана Павла ІІ, Венедикт ХVІ заохотив юнаків та дівчат нового покоління дати свідчення правди, щоб люди третього тисячоліття завжди мали Ісуса Христа як найдостовірніший зразок у житті. Далі проказав з вірними Богородичну молитву «Ангел Господній» та уділив усім своє апостольське благословення.