Історична довідка про лютеранську громаду Риму

Найстаршою в Італії лютеранською громадою є венеціанська, яка своїм корінням сягає початків Реформації. У Римі лютерани присутні з початків ХІХ століття, коли ще існувала Папська держава. Секретар Прусської Місії при Апостольській Столиці отримав дозвіл на приватне звершення лютеранських богослужінь. 9 листопада 1817 р., з нагоди 300-ліття Реформації, відбулося перше таке богослуження в Римі, а пізніше король Пруссії прислав до посольства першого пастора. В приміщеннях Місії облаштовано каплицю, в якій місцева громада збиралася на богослужінні протягом майже ста років.

Після об’єднання Італії у 1870 році, в країні було проголошено свободу віровизнання, що сприяло розвиткові євангельської громади Риму, яка вже могла вільно діяти і не була обмежена дипломатичним середовищем. Розпочався збір коштів на спорудження храму, придбано земельну ділянку, і в 1909 році король Віктор Еммануїл ІІІ дав дозвіл на будівництво. Перша світова війна спричинилася до затримки робіт, а урочисте відкриття храму відбулося в листопаді 1922 року.

Лютеранство – одна з протестантських гілок християнства, що виникла у ХVI ст. в Німеччині, внаслідок так званої Реформації. Основи віровчення лютеранської Церкви сформовані Мартіном Лютером і викладені в «Книзі Згоди».