Богородична молитва «Ангел Господній» з Папою Венедиктом ХVІ 14 березня 2010

Сьогодні, 14 березня, як і щонеділі, з паломниками та гостями Вічного Міста зустрівся Вселенський Архиєрей Венедикт ХVІ. Спершу вів виголосив коротке повчання, звертаючись до євангельського уривку, який був прочитаний цього дня у латинських храмах під час Святої Літургії, потім спільно із вірними проказав Богородичну молитву «Ангел Господній» та уділив усім своє апостольське благословення.


Під час своєї катехизи Єпископ Риму запропонував вірним роздумати над біблійною притчею про милосердного батька та про його двох синів, яку найчастіше називаємо притчею про блудного сина. За словами Святішого Отця, ця євангельська розповідь є вершиною духовності та літератури усіх часів; без цієї розповіді про милосердного Бога була б значно убогішою наша культура, мистецтво і, загалом, наша цивілізація. Ця розповідь не перестає зворушувати нас, щоразу, як її чуємо чи читаємо, натрапляємо на нові значення тих подій. «Перш за все, цей євангельський текст спроможний розповісти нам про Бога, дозволяє нам пізнати Його обличчя, або ще краще, Його серце. Після того, як Ісус розповів нам про милосердного Батька, ситуація не є більше такою, як перед тим, тепер ми знаємо Бога: Він є нашим Батьком, Який з любові нас сотворив вільними і наділеними свідомістю, Який страждає, коли ми себе губимо, і радіє, коли ми повертаємось», – мовив Папа, додаючи, що наші стосунки із Ним уподібнюються до тих, які спостерігаємо у сім’ї, між батьками та дітьми: спершу усе залежить від батьків, потім діти стають незалежним, а на закінчення, якщо розвиток є позитивним, доходять до дозрілого зв’язку, який ґрунтується на вдячності та правдивій любові.

У цих етапах можемо відчитати також моменти шляху людини у стосунках із Богом. Може бути період, який прирівнюємо до дитинства, коли-то релігія є мотивована необхідністю та залежністю. Згодом, розвиваючись та стаючи вільною, людина бажає звільнитись від цієї підлеглості і стати свобідною, дорослою, здатною самостійно приймати рішення, думаючи при цьому зменшити роль Бога у своєму житті. Як зазначив Єпископ Риму, цей період є дуже делікатним і може привести до атеїзму, однак, цей життєвий етап нерідко приховує бажання побачити правдиве Боже обличчя. На наше щастя, Бог є завжди вірний і навіть тоді, коли ми віддаляємось від Нього, коли губимось, Він продовжує йти за нами із Своєю любов’ю, прощаючи наші помилки і постійно промовляючи до нашого сумління, кличучи до Себе.


Далі Вселенський Архиєрей наголосив, що у притчі бачимо двох синів, і як один, так і другий, виявляють свою незрілість. Молодший відходить із батьківського дому і падає дедалі нижче і нижче, а, одночасно, старший брат залишається в дома, виявляючи недозрілість у стосунку до Батька своєю невдоволеністю з приводу повернення молодшого брата, який розтратив увесь свій маєток. Два сини виявляють два способи незрілого стосунку з Богом: бунт та незрілий послух. Ці дві форми стосунків подолуються досвідом милосердя. Лише досвідчуючи прощення, відчуваючи себе любленими безкорисливою любов’ю, можна ввійти у справді синівські та вільні стосунки з Богом.


На закінчення Папа Венедикт ХVІ заохотив зібраних роздумати нас цією притчею, особливо над добрим серцем Батька. «Киньмося в Його обійми і дозвольмо Йому відновити нас Своєю милосердною любов’ю. Нехай у цьому нам допоможе Пречиста Діва Марія, Мати Милосердя», – цими словами закінчив своє недільне повчання Святіший Отець.