Мистецький геній має бути вістуном надії для людства. Зустріч Папи Венедикта XVI зі світом мистецтва

«Будьте і ви, через вашу творчість, вістунами та свідками надії для людства», – цими словами Святіший Отець Венедикт XVI закінчив зустріч із світом мистецтва, яка відбулася 21 листопада 2009 р. в Сикстинській каплиці у Ватикані. Папа промовляв до понад 250 відомих поетів, письменників, художників, архітекторів, співаків, режисерів, акторів кіно та театру, які охоче відгукнулися на його запрошення і з’їхалися з різних куточків світу. Захід відбувся на фоні двох річниць – 10-ліття «Листа до митців» Слуги Божого Івана Павла ІІ та 45-ліття подібної зустрічі з митцями, яку було організовано на бажання Слуги Божого Павла VI.

Розпочинаючи своє слово, Венедикт XVI відштовхувався від фресок пензля Мікеланджело, якими прикрашена Сикстинська каплиця. «Ці зображення ставлять перед нашими очима також загрозу остаточного упадку людини, загрозу, яка висить над людством тоді, коли воно дозволяє себе опанувати силам зла, – сказав Святіший Отець. – Фрески, однак, взивають сильним пророчим голосом проти зла, проти будь-якої несправедливості… Повна драматичності краса зображень Мікеланджело, своїми кольорами і формами, стає звіщенням надії, потужним заохоченням піднести свій погляд до остаточних горизонтів».

Венедикт XVI зауважив, що в наш час, позначений негативними явищами на суспільному та економічному рівні, запитуємо себе, що ж, як не краса, може спонукати дух людини мріяти про життя, гідне її покликання. «У дійсності, суттєва функція правдивої краси, яку вже окреслив Платон, – вів далі Святіший Отець, – полягає у тому, щоб передати людині цілющий “поштовх”, який дозволяє їй вийти поза себе, вириває її від підкорення і компромісу із щоденністю, вона також спричиняє біль, як стріла, що ранить, але власне таким чином будить її, наново відкриваючи очі серця та ума, даючи їй крила, підштовхуючи вгору».

Однак, пояснив Папа, пошук тієї краси не означає втечу в ірраціональне. Краса, про яку йдеться, це не та примарна, поверхнева і сліпуча, яка приголомшує людину, вчиняє її рабом замість визволяти. Така краса, спокуслива та лицемірна, яка розпалює пристрасті, прагнення влади, володіння, вивищення над іншими, швидко вироджується, приймаючи обличчя вульгарності, непристойності. «Справжня краса, натомість, відчиняє людське серце для ностальгії, для глибокого прагнення пізнавати, любити і прямувати до Іншого, назустріч до Відмінного від себе», – сказав Венедикт XVI, пояснюючи, що саме краса, яка об’являється у всесвіті та природі, а також виражається у мистецьких творах, завдяки своїй здатності розширювати горизонти людської свідомості, може стати шляхом до остаточного Таїнства, до Бога.

«Мистецтво в усіх його проявах, саме тоді, коли шукає відповіді на великі запитання існування, на фундаментальні теми, від яких залежить сенс життя, може набрати релігійного значення і перетворитися на шлях глибокої внутрішньої призадуми і духовності», – зазначив Святіший Отець, пригадуючи слова Павла VI, який, зважаючи на здатність мистецтва спрямовувати людину до духовного світу, назвав його посланців, тобто митців, «сторожами краси світу». «Будьте і ви, через вашу творчість, – промовив наприкінці зустрічі Венедикт XVI, – вістунами та свідками надії для людства! І не бійтеся рівнятися на перше і остаточне джерело краси, діалогувати з віруючими, з тими, які, як і ви, почуваються паломниками у світі та в історії, прямуючи до нескінченної Краси! Віра нічого не відбирає від вашого генію, вашого мистецтва, навпаки, підносить і живить їх, заохочує переступити через поріг і споглядати захопленими і зворушеними очима останню й остаточну ціль, незахідне сонце, яке освітлює сучасність та вчиняє її прекрасною».