Caritas in Veritate. З Папою Венедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин (18)

Продовжуємо знайомитися з Енциклікою «Caritas in Veritate» Святішого Отця Венедикта XVI. «Розвиток народів, права та обов’язки, навколишнє середовище» – так називається четвертий розділ цього документу, у якому Папа аналізує етичні наслідки та вимоги процесів, пов’язаних із розвитком народів.

Венедикт XVI пише, що «відповідь на найглибші моральні вимоги людської особи має також важливі і благодатні наслідки на економічному рівні» (ч.45). Він зазначає, що економіка, для свого правильного функціонування, потребує етики, і то не будь-якої, але приязної до людини. Сьогодні багато говориться про етику в економіці, фінансовій сфері чи на підприємствах, створюються відповідні навчальні та формаційні центри, на основі руху ідей, які виникли навколо теми соціальної відповідальності підприємства, поширюється система етичної сертифікації. Розвивається, свого роду, «етична фінансова сфера». І хоч позитивні наслідки такого підходу можна відчути також і у економічно недорозвинених регіонах земної кулі, однак, потрібно опрацювати ефективний критерій розпізнавання, оскільки, як зауважує Папа, «можна відзначити певне зловживання прикметником “етичний”, який, коли його застосовувати в загальному, може окреслювати дуже різні змісти, аж до тієї міри, що під його прикриттям можуть приховуватись рішення та постанови, протилежні справедливості та справжньому добру людини» (ч.45).

Венедикт XVI вказує на те, що в цьому питанні багато залежить від етичної системи, на яку робиться посилання. Щодо цього питання, соціальне вчення Церкви дає свій специфічний вклад, який ґрунтується на створенні людини на Божий образ, з чого випливає незаперечна гідність людської особи, як також трансцендентна цінність природних етичних норм. Економічна етика, яка обминатиме ці два основні поняття, безсумнівно ризикує втратити свою характерну рису і замість виправляти недоліки існуючих економічно-фінансових систем, їм служитиме. Таким чином, вона може усправедливлювати фінансування проектів, які не є етичними. Також потрібно уникати вживання слова “етика” з метою ідеологічної дискримінації, натякаючи на те, що не є етичними такі ініціативи, які формально не підпадають під таке окреслення. Потрібно докладати зусиль не лише для того, щоб зароджувалися етичні сектори чи сегменти економіки та фінансової сфери, «але щоб уся економіка і вся фінансова сфера були етичними, і були таким не лише за зовнішньою назвою, але задля пошани до вимог, які випливають з їхньої ж природи» (ч.45).

В контексті стосунків між підприємництвом та етикою, а також зважаючи на еволюцію, якої зазнає виробнича система, Венедикт XVI вказує на те, що дотеперішній поділ на підприємства, що мають на меті отримання прибутку та неприбуткові організації, вже не може вичерпно окреслити актуальну дійсність та вказати належні напрямки на майбутнє. Протягом останніх десятиріч з’явився широкий обсяг установ, які є проміжними між двома згаданими типами підприємств. Він складається з традиційних підприємств, які, однак, укладають договори про надання допомоги економічно відсталим країнам, з фундацій окремих підприємств, з груп підприємств, які виконують соціально корисні завдання, різнорідного світу так званої громадської та спільнотної економіки. І тут не йдеться лише про якийсь «третій сектор», але про нову широку й складну дійсність, що включає приватне та публічне і яка не виключає прибутку, одночасно вважаючи його засобом для здійснення соціальних та гуманітарних цілей. Той факт, що ці підприємства розподіляють чи ні певні прибутки, чи набувають тієї чи іншої форми, передбаченої законодавством, стає другорядним стосовно їхньої готовності сприймати прибуток як засіб для осягнення гуманізації ринку та суспільства. Папа висловлює побажання, щоб такі нові форми підприємництва знайшли в усіх країнах відповідні юридичні форми та фіскальний підхід. «Вони, – пише Венедикт XVI, – нічого не відбираючи від важливості та економічної й суспільної корисності традиційних форм підприємництва, спричиняються до дозрівання системи в напрямку яснішого та повнішого прийняття обов’язків економічними суб’єктами. І не лише це. Саме плюралізм інституційних форм підприємництва породжуватиме цивілізованіший і, одночасно, конкурентоспроможніший ринок» (ч.46).