На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 28 жовтня 2009 р.

У своєму повчанні під час загальної аудієнції у середу, 28 жовтня 2009 р., Святіший Отець представив короткий огляд латинського богослов’я ХІІ століття. Це був час, коли в Європі панував відносний мир, що сприяло більшій свободі дій Церкви та зміцненню духовного життя. Розвивалося чернецтво, і саме в його середовищі зародився відповідний тип богослов’я, позначений прагненням скріплювати життя Євангелієм. В основному, це було пояснення Священних Писань, яке базувалося на lectio divina, тобто молитовному читанні Святого Письма.

Іншим способом було так зване схоластичне богослов’я, яке зродилося у середньовічних школах, пізніших університетах. Його метод ґрунтується на аналізові і тлумаченні питань, які ставить Святе Письмо та Традиція, що відбувається шляхом дебатів та дискусій. Воно було скероване на те, щоб показати єдність та гармонію християнського Об’явлення та довір’я до людського розуму.

У цьому контексті Венедикт XVI зазначив, що таке богослов’я пригадує нам, що між розумом та вірою існує природна приязнь. З одного боку, віра є відкритою на зрозуміння розумом, а розум, в свою чергу, визнає, що віра не умертвляє його, а навпаки, відкриває ширші і піднесеніші горизонти.