З трибуни ООН про позицію Апостольської Столиці щодо захисту тубільної культури

Ініціативи, пов’язані з другою Декадою Тубільних Народів, яку ООН оголосила від 2005 до 2014 року, повинні спиратися на повагу до їхньої самобутності та культури. У міжнародній співпраці важливою є пошана до культурних традицій, до релігійної свідомості, а також до можливості цих народів контролювати дотеперішні програми розвитку. Такий погляд Апостольської Столиці висловив її постійний спостерігач при Організації Об’єднаних Націй архиєпископ Челестіно Мільйоре, виступаючи 19 жовтня 2009 на зустрічі Комітету у справах тубільців, що проходила в рамках 64-ї Генеральної Асамблеї. Він звернув увагу на те, що людські права і свободи тубільців і надалі порушуються, а прийнята в ООН у вересні 2007 року Декларація Прав Тубільних Народів ще досі повністю не впроваджена в життя.

«Моя делегація прагне нагадати про переконання, яке так часто лунає в цій залі, що визнання елементарної гідності кожної особи і дотримання прав людини – це найефективніша стратегія розвитку, – сказав архиєпископ Мільйоре. – Ми повинні докласти більше зусиль для того, щоб тубільці могли усвідомити свою гідність і що вони здібні до формування свого життя згідно з власними традиціями. Під час кризи не можна забувати про виклики, що стоять перед нами». Він також звернувся із закликом до підприємств, щоби не порушували права тубільних народів і поширювали відповідальне користування природними ресурсами. Крім цього, ватиканський представник в ООН звернув увагу на потребу діалогу культур, а не зверхності однієї над іншими, заторкнув проблеми продовольчої безпеки, розвитку сільського господарства, боротьби з епідеміями і санітарного виховання. Він зазначив, що ці проблеми необхідно розв’язувати з повагою до моральних цінностей, які спираються на людську природу, а особливо – права на життя. Тубільні народи глибоко вкорінені у культурі поваги до навколишнього середовища і людського життя. Їхня відкритість до життя – це основа їхньої духовності. Як підкреслив архиєпископ Мільйоре, коли зникне вразливість на сприйняття нового життя, то зів’януть інші форми суспільної підтримки.