2009-10-21 16:58:14

Caritas in Veritate. З Папою Венедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин (15)


Розглядаючи у третьому розділі своєї енцикліки «Любов у істині», який називається «Братерство, економічний розвиток та громадянське суспільство», християнське бачення економічної діяльності, Папа Венедикт XVI звертає також увагу на те, що сучасні міжнародні економічні тенденції, позначені серйозними деформаціями та порушеннями ладу, вимагають глибоких змін у способі розуміння підприємництва.

У той час, коли старі форми підприємницької діяльності відходять, а на їхньому місці вимальовуються багатообіцяючі нові, виникає також небезпека, що підприємство відповідатиме виключно тим, які вкладають у нього інвестиції, занедбуючи, натомість, свою соціальну цінність. Сьогодні, з причин зростання та потреби великих капіталів, підприємства дедалі менше залежать від одного підприємця, який би почувався відповідальним за його життя і результати у довшій перспективі, а не на короткий період. Зменшується також територіальна залежність. Перенесення виробничої діяльності на інші території може послабити почуття відповідальності підприємця за інших учасників виробничого циклу, таких як робітники, постачальники, споживачі, а також за навколишнє середовище та суспільство, на користь акціонерів, які не прив’язані до якогось певного місця, адже міжнародний ринок капіталів пропонує сьогодні надзвичайну свободу дій. Однак, Папа зауважує, що також поширюється усвідомлення необхідності ширшої “суспільної відповідальності” підприємства. І хоч не всі моральні принципи, якими керуються дебати про соціальну відповідальність підприємства, можна погодити із соціальним вченням Церкви, фактом є те, що дедалі більше поширюється переконання, згідно з яким «ведення підприємства не може враховувати інтереси лише своїх власників, але повинно також зважати на інші категорії осіб, які дають всій вклад у життя підприємства: працівників, клієнтів, постачальників різних виробничих факторів, дотичну громаду» (ч.40).

Далі Венедикт XVI звертає увагу на те, що протягом останніх років відбулося зростання космополітичного класу менеджерів, які часто відповідають лише на вказівки акціонерів, на загал – анонімних фондів, від яких залежить і їхній заробіток. Однак, є й численні такі менеджери, які завдяки далекоглядному аналізові, дедалі більше усвідомлюють глибокі зв’язки, які має їхнє підприємство з територіями, на яких здійснює свою діяльність. Ще Папа Павло VI заохочував належно оцінити шкоду, яку може спричинити для країни виведення капіталів закордон з метою виключно особистої вигоди. Іван Павло ІІ також наголошував, що інвестування, крім економічної цінності, також має моральну вартість. Венедикт XVI вказує на те, що не можна заперечити того, що певний капітал може спричинитися до добра, якщо інвестований закордоном замість у своїй країні. Але треба взяти до уваги вузли справедливості, зважаючи й на те, яким чином цей капітал був сформований і якої шкоди можна завдати людям, якщо забракне його застосування там, де він був вироблений. «Потрібно уникнути того, щоб причина залучення фінансових ресурсів була спекулятивною і підлягала спокусі шукати лише короткостроковий прибуток, а не була спрямована на підтримування підприємства на довший період і його надійне служіння дійсній економіці» (ч.40), – пише Святіший Отець, пригадуючи також необхідність того, щоб інвестиції були уважними до адекватного та доцільного сприяння економічним ініціативам у країнах, які перебувають на шляху розвитку. Папа зазначає, що немає причин заперечувати той факт, що територіальне переміщення виробництва, якщо призводить до інвестицій та запровадження формаційних програм, може спричинитися до добра населення у тих країнах, на які воно поширюється, адже праця і технічні навики є загальною потребою. «Однак, недопустимо переносити виробництво на інші території виключно для того, щоб втішатися особливими сприятливими умовами, або, ще гірше – з метою експлуатації, не приносячи місцевому суспільству справжнього вкладу для зародження надійної виробничої і соціальної системи, яка є невід’ємним фактором стабільного розвитку» (ч.40).

У цьому контексті Венедикт XVI звертає увагу й на те, що підприємництво повинно дедалі більше набирати багатовимірного значення. Внаслідок тривалого переважання погляду на економіку в рамках стосунків ринок-держава, сформувалося бачення економіки виключно в одному ключі: приватний підприємець капіталістичного типу з одного боку та державний керівник з іншого. Насправді, як зазначає Папа, ця дійсність є набагато складнішою, та про це – під час нашої наступної зустрічі.







All the contents on this site are copyrighted ©.