В очікуванні третьої енцикліки Папи: чи і яким чином повинна говорити Церква про соціальні питання?

У вівторок, 7 липня 2009 р., буде оприлюднена третя енцикліка Вселенського Архиєрея Венедикта XVI, присвячена соціальним питанням. Як розповідав сам Святіший Отець, процес її приготування був тривалим і непростим, зважаючи й на актуальні проблеми, з якими зустрілося людство і на які очікує відповіді з боку Церкви. Протягом кількох останніх місяців, при різних нагодах, сам Папа Венедикт XVI зазначав, якими будуть її основні теми.

17 березня цього року, під час розмови з журналістами в літаку, яким Вселенський Архиєрей прямував до Камеруну, відповідаючи на запитання журналіста із США, Венедикт XVI висловив свою думку про документ, який опрацьовував. Він зазначив: «Ми всі знаємо, що фундаментальним елементом кризи є саме дефіцит етики в економічних структурах, стало зрозумілим, що етика не є чимось “стороннім” в економіці, але – “внутрішнім” і що економіка не функціонує, якщо не несе в собі елементів етики. Тому, говорячи про Бога і про великі духовні цінності, які формують християнське життя, намагатимусь також зробити вклад для подолання цієї кризи, щоб оновити економічну систему зсередини, де знаходиться осердя правдивої кризи». Венедикт XVI зазначив, що Церква не може запропонувати політичні чи економічні програми, адже це не є її місією і в цьому вона не є компетентною, але – релігійну програму віри та моралі, що також є суттєвим внеском у подолання проблем, пов’язаних із кризою.

Папа тоді зазначав, що якраз напередодні запланованого опублікування цієї енцикліки, коли вона вже була готова, спалахнула теперішня економічна криза, і було вирішено доопрацювати текст документу, щоб у світлі власних компетенцій, у світлі соціальної доктрини Церкви, дати адекватну відповідь на нові проблеми.

Про те, що Церква може і повинна порушувати згадані питання, Папа Венедикт XVI говорив ще 26 лютого 2009 р., під час зустрічі із духовенством Римської дієцезії. Тоді Єпископ Риму вказав на два аспекти: макроекономічний і місцевий. Питання про те, чи є обов’язком Церкви викривати несправедливу у своїй основі економічну та фінансову систему та сказати своє авторитетне слово, покликане допомогти християнам із євангельською мудрістю управляти дочасними добрами, які даровані Богом для усіх, а не лише для декількох, поставив священик, який виконує своє служіння у передмісті Риму, де найбільше відчуваються наслідки актуальної економічної кризи.

Відповідаючи, Венедикт XVI ствердив, що Церква покликана викривати помилки, які спричинилися до теперішньої ситуації, а ними, насамперед, є людська жадібність та ідолопоклонство, яке замінило образ правдивого Бога на божка-мамону. Папа пригадав, що готує Енцикліку, присвячену соціальним проблемам та визнав, що під час цієї праці зауважив, наскільки важко компетентно говорити про економіку. Церква повинна викривати великі помилки, але потрібно висловлюватись конкретно, тому що саме моралізування не допомагає. Моралізми повинні бути підкріплені відповідними знаннями, які допомагають зрозуміти дійсність і шукати шляхи для зміни ситуації, а це від усіх вимагає доброї волі.

Венедикт XVI звернув увагу на проблему первородного гріха, внаслідок якого людське єство вражене егоїзмом, який є коренем жадібності, бо має на меті підпорядкувати собі світ. Тому, самим розумом, без світла віри, яке проникає в темряву первородного гріха, важко знайти вихід. У цьому контексті обов’язком Церкви є вказувати на ці конкретні моральні помилки, що вона й робить через свою соціальну доктрину.

Далі Папа звернув увагу на те, що розв’язання великих макроекономічних проблем починається на нижчому рівні – від навернення сердець. «Якщо нема справедливих, то й справедливість не існує», – сказав Святіший Отець, наголосивши на необхідності виховувати до справедливості, яка, насамперед, не є абстрактним поняттям, але наслідком Христової місії. А справедливою людина стає не інакше, як через щоденну покірну працю над наверненням серця. І, таким чином, зростає глобальна справедливість. Бо якщо бракує справедливих, то сама справедливість залишається абстрактним поняттям, а створення добрих структур неможливе, якщо їм протиставляється людський егоїзм.