Святі Петро та Павло - учителі віри. Проповідь Папи Венедикта XVI у відреставрованій каплиці святого Павла у Ватикані

Вчора, 4 липня 2009 р., ввечері, Святіший Отець Венедикт ХVІ відслужив Вечірню в каплиці Святого Павла з нагоди її відкриття після реставрації. Ця каплиця є однією із трьох, що знаходиться в апостольських палацах Ватикану, разом із Сикстинською каплицею та каплицею Матері Відкупителя (Redemptoris Mater). Вона призначена, в особливий спосіб, для виставлення Найсвятіших Тайн та завжди була і є місцем приватної молитви Вселенських Архиєреїв та їхніх найближчих співробітників.

На початку своєї проповіді Єпископ Риму привітав усіх присутніх, зазначивши, що у цій каплиці є дві фрески всесвітньовідомого митця Мікеланджело, які, за бажанням папи Павла ІІІ, він здійснив наприкінці свого життя. На них зображено навернення Павла та розп’яття Петра. Вселенський Архиєрей зауважив, що особливо привертають нашу увагу обличчя Апостолів. Зупинившись над фрескою «Навернення Павла», Папа вказав на дивний елемент цього твору, на лице старої людини в Апостола Народів, підкреслюючи, що Мікеланджело чудово знав, що навернення під Дамаском відбулось приблизно на тридцятому році життя Савла. Чому ж митець саме таким зобразив Святого Павла? Відповідаючи на це запитання, Венедикт ХVІ пригадав, що, зображаючи Павла, Мікеланджело намалював себе у старості, своє лице, проте, цим він хотів наголосити на тому, що людський рід потребує світла з висоти, що світло Божої благодаті є необхідним для того, щоб отримати новий вигляд. Лице Савла, який упав із коня, освітлене світлом з висоти, світлом Воскреслого Христа; це символічне зображення передає мир і вселяє впевненість, виявляє дозрілість людини, яка внутрішньо освітлена Ісусом Христом, незважаючи на те, що довкола панує неспокій. Божа ласка та мир огорнули Павла, його підкорили та внутрішньо перемінили. Як підкреслив далі Святіший Отець, саме ту «ласку» і той «мир» Святий Павло звіщав усім християнським громадам, із дозрілістю духовного старця, яка була дана йому самим Христом. Отож, духовним повчанням цієї каплиці, як промовив Папа, є те, що благодать Христа перемінює і відновляє людину завдяки світлу Його правди і любові.

Після того Єпископ Риму звернув увагу зібраних також і на обличчя Апостола Петра, яке обернене, щоб поглянути на тих, які його розпинали. Щодо Петра, то варто зазначити, що автор твору зобразив його у правдивому віці, однак, вираз лиця Святого Апостола вражає. На ньому не передано болю, але бачимо вираз обличчя сильної людини, що стоїть перед смертю та злом, а в очах бачимо пошук в останню годину за чимось або кимось. Як зазначив Папа, збулись Ісусові слова, сказані до Петра: «Істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш». Це кульмінація наслідування Христа, бо ж учень не більший за свого учителя: Христос страждав на хресті і Павло пізнає увесь біль хресного дерева, гіркоту гріха.

«Два обличчя, на яких зупинився наш погляд, є одне напроти другого. Більше того, можна було б подумати, що обличчя Петра власне звернене до обличчя Павла, яке, в свою чергу, не бачить, але несе у собі світло Христа Воскреслого. І немовби Петро, в час найбільшого випробування, шукає того світла, яке подарувало Павлові правдиву віру. Отож, в цьому значені, ці дві ікони можуть стати двома актами однієї драми, драми Пасхального Таїнства: Хрест і Воскресіння, смерть і життя, гріх і ласка», – промовив Папа Венедикт ХVІ, додавши, що для тих, які приходять сюди молитись, зокрема, для Папи, Петро і Павло є вчителями віри. Своїм свідченням вони запрошують застановитись і призадуматись у тиші над таємницею хреста та прийняти світло віри, завдяки якому апостольська Спільнота може здійснювати свою місійну діяльність по усій землі, як наказав Воскреслий Ісус.

«Тут не проводяться урочисті богослуження за участю народу. Тут Наступник Петра і його співробітники у тиші роздумують та адорують живого Христа, особливо, присутнього у Пресвятій Євхаристії», – сказав Папа. А на закінчення щиро подякував усім тим, які спричинились до реставрації цієї каплиці.