Рік святого Павла закінчується, але прямувати разом із Павлом до пізнання Ісуса завжди буде частиною християнського існування. Проповідь Папи Венедикта XVI з нагоди закриття ювілейного року

Як ми вже повідомляли, вчора, 28 червня, у надвечір’я празника Верховних Апостолів Петра і Павла, у папській базиліці Святого Павла поза мурами Вселенський Архиєрей очолив богослуження Великої Вечірні, яким урочисто закрив Рік Апостола Павла. Біля базиліки Папу Венедикта ХVІ зустріли кардинал Андреа Кордеро Ланца, Архипресвітер базиліки святого Павла та Едмунд Пауер, Абат місцевої бенедиктинської спільноти. Після чого, разом з іншими монахами-бенедиктинцями Святіший Отець пройшов базилікою до головного престолу.

На початку своєї проповіді Папа щиро привітав усіх присутніх кардиналів, єпископів, священиків, богопосвячених осіб, делегатів від Константинопільського Патріарха Вартоломея І та усіх зібраних мирян. Далі, стоячи над гробом Апостола Народів, пригадав вірним, що саркофаг із мощами Святого Павла ще ніколи не був відчинений, проте, нещодавно у ньому було зроблено невеличкий отвір і за допомогою зонду проведено спеціальні дослідження, які підтвердили, що тут похована людина, яка жила на переломі І-ІІ століть нашої ери. Це, а також інші висновки того наукового дослідження, є достатніми доказами того, що у цьому саркофазі спочивають мощі саме Святого Павла. «Рік Апостола Павла закінчується, але крокувати разом із Павлом, з ним і завдяки ньому пізнавати Ісуса, і, як він, бути просвітленими і переміненими Євангелієм, – це завжди буде частиною християнського існування», – промовив Святіший Отець, додаючи, що Святий Павло назавжди буде «учителем народів», несучи новину Воскреслого Ісуса усьому людству, адже Христос пізнав усіх і усіх полюбив, за усіх помер та воскрес.

Далі Папа наголосив, що листи Святого Павла, передовсім, пояснюють нам таїнство Христа, навчають нас віри. Після того слідує повчання, як це вчення застосовувати у нашому житті, що означає вірити в Ісуса. Святіший Отець вказав на лист Апостола Народів до Римлян, зокрема, на його 12-ий розділ, що виявляє центр християнського життя. У ньому Павло закликає християн, разом із Христом, віддати самих себе у жертву Богові. Новий культ богопочитання полягає на тому, що жива людина стає жертвою, милою Господеві, у своєму власному тілі. Бог не потребує інших жертвоприношень, Він не хоче, щоб ми жертвували Йому якісь речі. Павло також вказує на спосіб, яким особа може стати приємною Богові жертвою: «І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале».

Далі Папа зупинився над значенням найважливіших слів із цього уривку, а саме над словами «перемінюватись» та «оновлюватись», які вказують нам на те, що християнин повинен стати новою людиною, бо без тих нових людей неможливе відновлення світу, як навчає Святий Павло. «Лише, якщо будуть нові люди, буде також новий світ, світ відновлений і кращий», – сказав Папа, додавши, що ці слова Апостола перестерігають нас перед конформізмом, щоб ми не вподібнювались до цього світу. Лише у Христі можемо стати новим створінням, лише тоді, коли віддаємось у Його руки.

Переміна та оновлення в житті Павла стались завдяки зустрічі із Воскреслим Спасителем під Дамаском, яка вчинила Савла новою людиною у Христі, адже він не жив більше для себе, але заради Господа і у Господі. Процес оновлення людини також вимагає переміни нашого способу мислення, нашого способу бачення світу, дійсності. Мислення старої людини скероване до посідання, добробуту, влади, успіху, слави та іншого, власне «я» стає у центрі, натомість, потрібно мислити глибше, намагаючись пізнати і виконати Божу волю, адже ми переконані, що те, чого хоче Він є добрим і прекрасним. Святий Павло теж навчає, що ми не можемо залишатись дітьми, а повинні дозрівати, повинні мати «відповідальну» віру, «зрілу віру», що ознащає «жити по правді та в любові» (див. Еф. 4,15).

На закінчення Папа, опираючись на вчення Апостола Народів, наголосив також на тому, що кожен християнин потребує зустрічі із Богом, зустрічі у молитві та Святих Тайнах. «Молімо Його (Господа), щоб Його любов та Його правда діткнули нашого серця. Просімо, щоб Христос жив у наших серцях і вчинив нас новими людьми, які поступають згідно зі правдою у любові. Амінь», – закінчив проповідь Папа Венедикт ХVІ.