Католицька Церква прагне причинитися до повернення повної єдності. Папа Венедикт XVI під час зустрічі з делегацією Константинопольського Патріархату

В суботу, 27 червня 2009 р., Папа Венедикт XVI прийняв православну делегацію Константинопольського Патріархату, яка прибула до Риму, щоб взяти участь у святкуваннях з нагоди празника святих Апостолів Петра і Павла. Варто також згадати, що делегація Апостольської Столиці щороку бере участь у святкуваннях празника святого Апостола Андрія у Стамбульському районі Фанар, де знаходиться резиденція Константинопольського Патріарха.

Промовляючи до учасників зустрічі, Святіший Отець звернув увагу на екуменічні аспекти Року святого Павла, який добіг до завершення. Венедикт XVI згадав про те, що на відкриття цього ювілейного року, присвяченого 2000-літтю народження Апостола Народів, минулого року прибув сам Патріарх Вартоломей І, а Папські посланці брали участь у заходах, які з цієї нагоди проводив Константинопольський Патріархат.

«Своєю присутністю, що є знаком церковного братерства, – мовив Папа до православної делегації, – ви пригадуєте про наші спільні старання у прямуванні до повного сопричастя. Ви про це знаєте, але хочу ще раз повторити, що Католицька Церква прагне усіма можливими способами причинитися до повернення повної єдності, відповідаючи на волю Христа щодо його учнів і пам’ятаючи про навчання святого Павла, який пригадує нам, що ми покликані “до однієї надії”. Хочу, – вів далі Венедикт XVI, – щоб учасники католицько-православного діалогу знали, що я їх супроводжую своїми молитвами і що їхні старання мають повну підтримку Католицької Церкви». Святіший Отець також побажав, щоб були розв’язаними непорозуміння і напруження, що виявилися між православними делегаціями під час останньої зустрічі спільної католицько-православної богословської комісії, а це сприятиме повнішій участі православних у екуменічному діалозі.

Венедикт XVI пригадав, що наступна зустріч згаданої комісії проходитиме у вересні на Кіпрі, а її темою буде ключове питання у стосунках між Церквами Сходу і Заходу, а саме – роль Єпископа Риму в Церкві першого тисячоліття.