Святий отець Піо з Пєтрельчіни. Монах, священик, містик, доброчинець
Франческо Форджіоне (святий отець Піо) народився 25 травня 1887 у містечку Пєтрельчіна
в дуже побожній сім’ї Граціо та Марії Джузеппи. Вже від ранніх років відчув Божий
поклик до священства, а про намір посвятитись на службу Господеві розповів своїм батькам
1901 року. 1 січня 1903 року, на Новий Рік, Франческо мав об’явлення, з якого довідався,
що його життя буде постійною боротьбою із силами зла. У січні того ж року він вступив
на новіціятське випробування до Отців Капуцинів у Морконе, де вже через рік одягнув
монаший одяг і прийняв ім’я Піо. А 27 січня 1907 року склав вічні обіти послуху, чистоти
та убожества.
У 1908 році брат Піо був змушений перервати студії з причини
погіршення свого здоров’я, настоятелі висилали його до Пєтрельчіни на лікування. Проте,
19 грудня цього ж року, не зважаючи на поганий стан здоров’я, брату Піо уділили нищі
свячення. Після доповнення богословський студії, 18 липня 1909 року в Морконе монах
Піо був висвячений на диякона, а 10 серпня наступного року, у катедральному соборі
Беневенто, з рук владики Паоло Скінозі отримав священичі свячення. Згодом настав час
фізичного випробування важкими недугами, а після видужання отець Піо розпочав нелегку
духовну боротьбу із демонами, які часто вночі надокучали праведному священику у його
монашій келії.
18 березня 1918 року його призначили до монастиря у Сан Джіованні
Ротондо. 20 вересня 1918 року, після роздумів над страстями і смертю Ісуса Христа
під час молитви на вервиці, отримав стигми на руках, ногах і боці, як також інші знаки
Христових мук. Однак, не зважаючи на отримані надзвичайні дарування (дар зціляти,
навертати, дар білокації, безперервної молитви та сповідництва), у житті отця Піо
розпочався період переслідувань, адже численні вірні почали прибувати до Сан Джіованні
Ротондо з огляду на святого отця, що спричиняло певні незручності та непорозуміння.
У 1947 році, забажавши довершити якогось діла, яке могло б стати знаком любові
до бідних і терплячих, отець Піо заснував лікарню, Дім Полегшення Терпінь. Саме «Дім»,
бо ж задумом засновника було, щоб немічні почували себе там, як удома, і щоб цей осідок
був справді місцем полегшення страждань, за допомогою молитви і науки. Завдяки щедрості
численних вірних цей задум вдалось реалізувати.
22 вересня 1968 року святий
Піо відслужив свою останню Святу Літургію, а наступної ночі відійшов по вічну нагороду
в обійми Небесного Отця, Якому продовж життя був вірним сином. У момент смерті з тіла
святого зникли стигми, які він носив протягом 50 років.
20 березня 1983 року
на дієцезіяльному рівні розпочався його канонізаційний процес. У 1999 році він був
проголошений блаженним, а вже 2002 року, на площі Святого Петра у Ватикані, у присутності
багатотисячного натовпу вірних, Папа Іван Павло ІІ проголосив його святим, зазначаючи,
що літургічний спомин про святого Піо буде 23 вересня, у день його народження для
неба.