Ватиканська газета «L’Osservatore Romano» про Конгрегацію в справах святих

Життя святих є найкращим свідченням Божої присутності у світі, яке також вражає тих, які не є християнами. Тому Церква старається про те, щоб канонізаційні процеси були, з одного боку, якнайбільше доступними, а з іншого – вірогідними і вимогливими. Про це можемо прочитати на сторінках ватиканської щоденної газети «L’Osservatore Romano» (Римський Оглядач), яка присвятила Конгрегації в справах святих, яка цього року відзначає 40-ліття свого існування, ряд матеріалів. До реформи, проведеної Папою Павлом VI у 1969 році, канонізаційними процесами займалася Конгрегація в справах Обрядів.

Архиєпископ Мік’єле Ді Руберто, Секретар Конгрегації в справах святих, у розлогій статті розповідає, що Папа Павло VI розділив процес канонізації на два етапи. Перший етап відтоді відбувається у дієцезії, в якій помер Слуга Божий. Також збільшено повноваження місцевого єпископа, який вирішує про початок дослідження і наглядає над його перебігом. Чергові зміни до правил проведення канонізаційних процесів впровадив Слуга Божий Іван Павло ІІ у 1983 році, а Папа Венедикт XVI зробив їх ще суворішими.

«Ми не є набожною інституцією, але богословською, і то в найвищій мірі. Ми мусимо перевіряти, чи кандидат на винесення на престоли дійсно жив у Христі», – сказав в інтерв’ю для «L’Osservatore Romano» архиєпископ Анжело Амато, Префект Конгрегації в справах святих, зазначаючи, що вимогливі процедури стосуються усіх кандидатів, в тому числі і таких популярних, як Слуга Божий Іван Павло ІІ чи блаженна Тереза з Калькути.

В окремій статті архиєпископ Амато розповідає про розвиток культу святих у Церкві. На початках найвищої шани заслуговували лише святі мученики, які в досконалий спосіб уподібнилися до Христа. Від часів Євсевія, який жив на межі між третім і четвертим століттями, почали розрізняти мучеників та ісповідників. Від того часу до списку святих потрапляють імена визначних осіб, які прославили Бога своїм життям. На думку Префекта Конгрегації в справах святих, книга життя святих буде й надалі розширюватись, адже, по суті, вона є хронікою тріумфу Божої благодаті в житті людини.