Папа Венедикт XVI у Святій Землі: храм Гробу Господнього в Єрусалимі

Після зустрічі в греко-православному патріархаті Єрусалиму Венедикт XVI перейшов до храму Господнього Гробу, місця розп’яття, поховання і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Вже перші християни почитали це місце, зване Голготою. За часів Ісуса Христа цей пагорб знаходився поза містом і, ймовірно, був вищим від теперішнього і був включений в межі міста під час спорудження третього муру в 41-44 роках. Пам’ять про святе місце не затерлась після нищівного руйнування міста імператором Титом у 70-му році, ані після того, коли, за розпорядженням імператора Адріана, і були стерті з лиця землі всі місця культу.

Перша християнська церква споруджена тут святою Оленою, матір’ю імператора Константина. Величний комплекс храму Воскресіння був посвячений 335 року в присутності імператора Константина та представників духовенства з багатьох країн. До Святої Землі почало з’їжджатись дедалі більше прочан. 1009 року халіф Аль-Хакім наказав повністю знищити храм, який кілька разів відбудовувався, але остаточну реконструкцію у ХІІ сторіччі провели хрестоносці, зібравши під дахом одного храму всі місця, пов’язані із смертю і воскресінням Ісуса Христа. Протягом багатовікової історії храм Господнього Гробу переходив з рук одних конфесій до інших, як також і у руки мусульман, кілька разів був зруйнований та відновлений. Від ХVІ століття храмом опікувались Отці Францисканці.

У наші часи базиліки Гробу Господнього знаходиться в осередку Старого міста, оточена крамницями та ринками Сучасний храм поділений між наступними Церквами: католицькою латинського обряду, греко-православною та православною вірменською; свої межі та розклад проведення богослужень мають православні копти, сирійці та ефіопці. А головний вхід до базиліки контролюють не християни, а з ХІІ сторіччя це довірено двом мусульманським родинам і ця традиція зберігається до наших днів.

В базиліці при вході бачимо прямокутний камінь, оточений свічками та лампадами. Згідно із традицією, він вказує на місце, де Ісуса, знявши з хреста, намастили запашними оліями.

В самому центрі величного храму круглої форми знаходиться невелика каплиця з жовтого і рожевого мармуру, до якої веде невеличкий коридор, названий каплицею Ангела (що звістив про воскресіння Ісуса Христа побожним жінкам), а далі входиться у каличку, де біла мармурова плита прикриває камінь, висічений у скелі, на якому був похований Ісус Христос.

У тій же базиліці Гробу Господнього стрімкі сходи ведуть до каплиці, яка споруджена над Голготою, де Ісус був розп’ятий. В істориків немає жодних сумнів – базиліка Гробу Господнього дійсно стоїть на місці страти, поховання і воскресіння Ісуса Христа. Археологічні розкопки дозволили побачити велику тріщину в скелі, а як пригадуємо, коли Ісус помер, затремтіла земля і почали розпадатись скелі.