Основою прав людини є природній закон. З промови Папи Венедикта XVI до членів Папської Академіїї Суспільних Наук

У понеділок, 4 травня 2009 р., Папа Венедикт XVI прийняв учасників XV Пленарної сесії Папської Академії Соціальних Наук. Він відзначивши той факт, що праці Академії розглянули саме людські права, оскільки вони, на думку Святішого Отця, становлять точку дотику між соціальною доктриною Церкви та сучасним суспільством. Папа звернув окрему увагу на те, що саме тепер, у світлі глобалізації та економічної кризи, зростає усвідомлення контрасту між однаковим присвоєнням прав та неоднаковим доступом до засобів, щоб їх осягнути. «Для християн, які регулярно просять в Бога “подай нам щодня наш хліб насущний”, є ганебною трагедією той факт, що п’ята частина людства ще досі терпить від голоду», – додав Венедикт XVI, закликаючи світових лідерів працювати у добрій вірі, шануючи природне право та поширюючи солідарність та субсидіарність до найбідніших регіонів і народів планети, як найефективнішу стратегію для подолання соціальної нерівності між країнами та суспільствами і підняття рівня глобальної безпеки.

Говорячи про права людини, Папа підкреслив важливу роль природного права. «Церква завжди стверджувала, – зазначив він, – що основні права, не зважаючи на їх відмінні формулювання і відмінні рівні важливості, які вони можуть мати в різних культурних контекстах, повинні підтримуватись та загально визнаватись, тому що належать до самої природи людини, яка є створена на Божі образ і подобу». Сучасна епоха, на думку Венедикта XVI, зробила свій внесок у формування ідеї, що Христова благовість, яка проголошує, що Бог любить кожну людину і що кожна людина покликана свобідно любити Бога, показує, що кожна людина, незалежно від соціальних та культурних умов, заслуговує на свободу.

Говорячи про прийняття Загальної Декларації Прав Людини після двох світових війн, Святіший Отець представив, як саме Церква завжди підтримувала цю загальнолюдську інтуїцію. «У вузькому значенні, людські права не є правдами віри, однак, їх можна відкрити, і в дійсності, у повному світлі, у Христовій благовісті». Венедикт XVI зазначав, що раціональна здатність відрізняти не лише між правдивим і фальшивим, але також між добрим і злим, між кращим та гіршим, між справедливістю і несправедливістю, вчиняє кожну людину здатною сприйняти “природне право”, яке є «провідником, якого можуть розпізнати усі, і на основі якого усі можуть взаємно розумітися і любитися. Людські права, отже, є остаточно закоріненими в участі Бога, Який створив кожну людську особу інтелігентною та вільною».

Святіший Отець підкреслив, що якщо проігнорувати ці етичні та політичні основи, права людини стають вразливими, оскільки позбавлені свого міцного фундаменту. Адже саме через те, що вони належать до природного права, їх можуть розпізнати усі люди доброї волі, волі, незалежно від їхньої релігійної приналежності.