Святий Бернард Толомеі (1272-1348) - приклад відданого богопосвяченого життя

Другим, якого Святіший Отець сьогодні зарахував до святих Католицької Церкви, став Бернард Толомеі, який народився 10 травня 1272 року в італійському містечку Сієна. Під час Святої Тайни Хрищення отримав ім’я Джованні. Спершу навчався у домініканській колегії в рідному місті, скеровуючи більшу увагу на юридичні дисципліни. Проблеми із зором, майже повна сліпота, змусили хлопця відмовитись від світської правничої кар’єри. В період сутичок між міськими родами, 40-річний Джованні, разом із своїми двома друзями, сьогодні теж блаженними, подався до Аккони, що 30 кілометрів від Сієни, де прийняв ім’я Бернард і у викопаних печерах розпочав життя єреміта, тобто пустельника. Покутне життя цих трьох чоловіків було сповнене молитви, роздумування над Словом Божим, ручною працею та мовчанням. Згодом їхня спільнота збільшилась новими членами з довколишніх міст. Наприкінці 1318 на початку 1319 року, під час молитви, Бернард побачив видіння: драбину до неба, по якій підіймались монахи, одягнені у білі одежі, яким допомагали ангели, а вгорі на них чекали Ісус та Марія. У 1450 році літописець Антоніо да Барга ствердив, що Бернард, бачачи цю картину, покликав своїх співбратів, які також мали можливість побачити той знак Божої волі щодо них. 26 березня 1319 Бернард отримав від місцевого єпископа декрет про заснування монастиря на основі правил Святого Бенедикта. Отож, від 1-го квітня того ж року ця групка монахів-самітників стала окремим монастирем Святої Марії з Гори Олівето. На честь Пречистої Діви Марії монахи новоутвореної спільноти обрали для себе білий габіт. Згідно із бажанням монахів, протягом 27-ми років, тобто аж до своєї смерті, святий Бернард був абатом цієї спільноти.

Незабаром Папа Климент VI, перебуваючи в Авіньйоні, у Франції, затвердив нове Згромадження, яке на той час вже мало 10 монастирів, з осередком у монастирі Святої Марії з Гори Олівіето. У 1348 році, під час епідемії чуми, Бернард залишив тишу Гори Олівето і перейшов до монастиря святого Бенедикта в Сієні, де допомагав місцевому населенню та своїм співбратам перенести той жахливий період панування інфекційної хвороби. Найправдоподібніше, що Бернард помер 20 серпня 1348 року, ставши жертвою нищівної епідемії. Будучи молодим, Бернард служив хворим у лікарні Сієни, а маючи 76 років допомагав ураженим чумою, не боячись заразитись. Він залишив своїм послідовникам яскравий приклад монашого святого життя, героїчного практикування чеснот та посвяти ближнім.

А сьогодні Папа Венедикт ХVІ проголосив його святим, подаючи у приклад усім нам, а особливо богопосвяченим особам.