Марійська молитва з Папою Венедиктом XVI у Неділю Божого Милосердя

«Дорогі брати та сестри, усіх вас, тут присутніх, і тих, які з’єднані з нами за посередництвом радіо та телебачення, ще раз сердечно вітаю гарячими пасхальними привітаннями», – розпочав своє слово Святіший Отець, зустрівшись із численними паломниками, які сьогодні, 19 квітня, зібрались біля Апостольського палацу у Кастель Гандольфо.

Відразу на початку Папа щиро подякував усім тим, які привітали його з великодніми святами та з четвертою річницею його вибору на Апостольський Престол. Далі Венедикт ХVІ наголосив, що усі ми, католики, повинні єднатись і почувати себе, як в одній великій родині, одухотвореній тими самими почуттями, які панували серед першої християнської громади, про що пригадує нам уривок з Діянь Святих Апостолів, що був прочитаний сьогодні в латинських храмах: «Громада вірних мала одне серце й одну душу». Сопричастя перших християн, за словами Єпископа Риму, мало як центр і фундамент Воскреслого Христа. Як розповідає нам Євангеліє, коли Ісуса арештували і засудили на смерть, учні розбіглися, лише Пречиста Діва Марія і деякі побожні жінки разом з апостолом Іваном залишились з Господом і супроводжували Його аж на Голготу. Воскреснувши, Христос подарував своїм послідовникам нову єдність, ще міцнішу, ніж перша, непереможну, адже засновану не на людських ресурсах, а на Божому милосердю, яке дозволяє їм відчувати себе Ним любленими і прощеними. Отож, сьогодні, як і колись, милосердна любов Бога міцно єднає Церковну спільноту і вчиняє з людства одну велику родину: це та Божа любов, яка через розп’ятого і воскреслого Христа прощає нам наші гріхи і внутрішньо нас відновлює.

Після того Вселенський Архиєрей додав, що його попередник Папа Іван Павло ІІ назвав першу неділю після Воскресіння Неділею Божого Милосердя і вказав на воскреслого Христа як на джерело довіри та надії, приймаючи духовне звіщення Ісуса через святу Фаустину Ковальську, яке можна висловити одним коротким реченням: «Ісусе, уповаю на Тебе!»

Далі Папа зазначив, що Богородиця для нас, як і для першої спільноти християн, є Тією, Яка супроводжує у щоденному житті. Ми Її називаємо «Царицею Неба», знаючи, що Її царськість є подібною до царськості Її Сина, тобто є любов’ю, і то любов’ю милосердною.