2009-03-19 17:41:36

Інтерв’ю з владикою Мар’яном Бучеком


З новим Ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні розмовляв наш кореспондент Костянтин Чавага: RealAudioMP3

***
Владико, як Ви сприйняли сьогоднішню звістку про номінацію Вас Ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії?
- Святіший Отець Бенедикт XVI довірив мені велику відповідальність, і я приймаю це як Провидіння Господнє. Я до цього, можна сказати, підготувався, бо вже майже два роки я є коад’ютором і знав, що буду наступником єпископа Станіслава Падевського. Це є для мене велика подія, також велика відповідальність перед Богом, перед новою єпархією – Харківсько-Запорізькою, і людьми, вірними, котрі проживають тут, в Східній Україні.

Наскільки відрізняється Харківсько-Запорізька дієцезія, яку Ви вже встигли пізнати, від Львівської архидієцезії, де Ви багато років служили?
- Тут, Харків, Запоріжжя, Донбас, Східна Україна – це є єпархія багатомовна, багатонаціональна. Різні люди, котрі приходять до Церкви, котрі 70 років не мали нічого: ні священика, ні святині, Божого дому, вони хочуть бути в Церкві. Немає жодної різниці між націями, між мовами. Як ми знаємо, у нас, в наших храмах, відправляємо різними мовами, як цього хочуть люди. І я дуже радий, що тут, в Східній Україні є справжня Вселенська Католицька Церква. Так, як Христос заснував для всіх народів.

Владико, яким Ви бачите подальший розвиток Харківсько-Запорізької дієцезії?
- Потрібно знати, як я вже сказав, що тут 70 років не було нічого, і тому треба відбудувати все. Мій попередник, єпископ Станіслав Падевський, дуже багато зробив для того, щоби з’єднати сім областей в нову єпархію, бо раніше частина з них входила до Київсько-Житомирської, а частина до Кам’янець-Подільської єпархії. За цих сім років вони стали однією єпархією, і тепер потрібно продовжувати будувати те, що почали наші єпископи з Кам’янця-Подільського і Житомира. Це євангелізація всіх людей, котрі шукають Бога. Треба знати, що на цих східних теренах багато людей не знало про Бога або були тільки охрещені чи взагалі не охрещені, і вони тепер хочуть поглиблювати свою віру в Церкву, в Господа. Хочуть бути в тій спільноті: єпархіальній, парфіяльній чи деканальній. І мені, як Владиці, треба йти до них на різні зустрічі. Також я думаю, що треба нам звернути велику увагу на молодь, щоби вона була разом в цих спільнотах: парфіяльній, деканальній, єпархіяльній. Щоб вони відчували себе з Господом, з Церквою, і тоді вони через кільканадцять років, як закладуть нові католицькі родини, прийдуть зі своїми дітьми, й та Церква буде розвиватися. Якщо ми не підемо до дітей і молоді, то майбутнє Церкви може бути трагічним, що ми не раз бачимо в Західній Європі. Завдання єпископа – бути серед вірних під час різних зустрічей, фестивалів, в паломництвах. Катехиза, проповідь, піклування про нові покликання – все це завдання єпископа. В нашій єпархії нині працюють 53 священики і диякони. Десять з них є із нашої Харківсько-Запорізької єпархії, решта з інших єпархії в Україні та з-за кордону. Не тільки з Польщі, а й зі Словаччини, Іспанії, Італії. Нам потрібно мати своїх священиків, своє духовенство, котре відповідає перед Богом і добре живе з своїми вірними.

Владико, прошу сказати, як складаються на цих теренах відносини римо-католиків із православними і представниками інших Церков та віровизнань?- Я вже мав кілька зустрічей з православними Владиками. Передусім, з Митрополитом Харківським і Богодухівським Никодимом, з єпископом в Полтаві, з єпископами інших Православних Церков, яких тут є багато. Завжди ми говоримо про Християнство, розповідаємо про себе. Я завжди кажу, що нам треба, як традиційним Християнським Церквам, тобто Католицькій і Православній, бути разом, щоби дати нашим вірним те, що вони хочуть. Тобто Господа Бога, Тайну Євхаристії, Тайну Сповіді і т.д. І, звичайно, потрібна катехизація. Щоби ми пізнавали одні одних, обряд, бо ми знаємо, що в Східній Україні дуже багато змішаних родин. Ми тут маємо дуже мало чистих католицьких чи римо-католицьких сімей. Тому нам потрібно робити все, щоби вдома діти, подружні пари були разом, не зважаючи на те, йдуть вони до церкви чи до костелу.

(Транскрипцію здійснив Костянтин Чавага)







All the contents on this site are copyrighted ©.