Рік святого Павла пригадує про невідкладність Христового місіонерського мандату. Промова Папи Венедикта XVI до камерунських єпископів

Насамперед, Венедикт XVI попросив присутніх архиєреїв передати щирі вітання усім вірним, згадавши про різні категорії духовенства та мирян, які посвячують своє життя звіщенню Євангелія. «У цьому році, присвяченому святому Павлові, особливо слушно пригадати про невідкладну необхідність звіщати всім Євангеліє. Цей мандат, який Церква отримала від Христа, залишається пріоритетним, оскільки численні люди ще чекають на благовість надії та любові», – мовив Святіший Отець, пригадуючи, що Другий Ватиканський Собор підкреслив тісний зв'язок між єпископом та дієцезіяльною спільнотою, які разом покликані звіщати Євангеліє. Самі єпископи повинні стати першими проповідниками віри. Папа заохотив єпископів до співпраці між собою, для того, щоб спільно краще відповісти на виклики, які стоять перед сучасним суспільством. Важливим аспектом такої співпраці є якнайкраще розприділення священиків між дієцезіями та допомога Церкві в інших країнах континенту.

Надзвичайно важливим Святіший Отець назвав плекання тісних стосунків між єпископом та священиками, які є його найпершими співробітнками, а також необхідність збагачувати сакраментальне та духовне життя, бути чутливим до матеріальних потреб духовенства. Окрему увагу Венедикт XVI звернув на розпізнавання справжніх покликань до священства, основним критерієм яких є тверде рішення служити Христові та Його Церкві. Зважаючи на велику кількість кандидатів до священства, особливу роль відіграє добра підготовка виховників та духовних провідників, що є запорукою належного формування семінаристів.

Далі Венедикт XVI говорив про важливий внесок у життя Церкви у Камеруні, який роблять чернечі спільноти, дякуючи Богові за дарування Згромаджень, які зродилися саме у Африці. Святіший Отець також висловив задоволення з праці численних катехитів-мирян, звернувши увагу на необхідність запевнити їм належну підготовку.

Іншою темою, яку заторкнув Папа, промовляючи до камерунських єпископів, була ситуація, в якій перебуває сім’я та труднощі, які зустрічає африканська родина у сучасному світі. Він пригадав про необхідність посилити душпастирство родин, поширювати якнайбільше усвідомлення природи, гідності та ролі подружжя, яке передбачає постійну і нерозривну єдність. Цей аспект, на думку Венедикта XVI, сьогодні є одним з пріоритетів євангелізації.

Далі Святіший Отець зупинився на літургії, яка займає важливе місце у вираженні віри місцевих спільнот. Він відзначив, що в Африці церковні богослужіння вирізняються святковістю та радістю, що є свідченням пориву вірних, щасливих з нагоди зібратися разом як Церква, щоб прославляти Бога. Потрібно бути уважним, що ця радість не стала перешкодою, але засобом для того, щоб увійти в діалог та єдність з Богом.

Окрему увагу Папа приділив поширенню сект та езотеричних культів, які є вираженням поверховності релігії. Це, разом з релятивістичними тенденціями, повинно спонукати Церкву приділяти належну увагу вихованню молоді та бути відповідно присутньою у студентських та інтелектуальних середовищах.

Врешті, Венедикт XVI заторкнув і соціальні проблеми, якими супроводжується сучасна глобалізація. Церква зацікавлена наданням допомоги потребуючим. Місія єпископа зобов’язує його бути першим захисником прав убогих, поширювати харитативне служіння. У свою чергу, соціальна доктрина Церкви покликана пробудити надію в серцях тих, яких викинуто за борт життя. Керуватися нею є обов’язком християн, зокрема мирян, які мають політичну, економічну чи суспільну відповідальність.