Проповідь Папи Венедикта XVI з нагоди початку Адвенту

Вчора, 29 листопада 2008 р., ввечері, у ватиканський базиліці Святого Петра Вселенський Архиєрей Венедикт XVI відслужив урочисту Вечірню з нагоди початку Адвенту – періоду безпосереднього приготування до Різдва, яким у Римо-католицькій Церкві також розпочинається літургічний рік.

У своїй проповіді Венедикт XVI зауважив, що першим періодом літургічного року є Адвент, тобто час очікування на прихід Господа. Однак, тут йдеться не так про якийсь визначений період в майбутньому, але про духовний вимір, в якому вже тепер можемо прямувати назустріч Богові. «У дійсності, саме це ми переживаємо в літургії: святкуючи літургічні періоди, ми уприсутнюємо таїнство», – зазначив Папа. Цього разу – це таїнство приходу Бога, і ми прямуємо разом з ним до його остаточного здійснення в кінці часів, однак, уже тепер черпаємо з ласки спасіння. «Надія» – це слово, яке підсумовує цей особливий стан, коли ми чекаємо на щось, що має здійснитися, а, одночасно, вже можемо це передбачати і передчувати, вів далі Венедикт XVI, звернувши увагу на те, що Адвент є у найвищому ступені духовним періодом надії.

«Господи, до Тебе взиваю, поспіши мені на допомогу», – ці слова з Псалма, що проказуються під час Вечірні, є закликом, який підноситься в особистій небезпеці, але є також молитвою Церкви перед обличчям численних спокус, які її оточують, які загрожують її святості і цілісності. У цьому закликові можна почути також голос всіх праведних, які прагнуть протистояти злу, спокусі егоїстичного добробуту чи приємностей, які ображають людську гідність. Папа пригадав, що Ісус взяв на себе всі наші терпіння і спокуси, щоб дати нам благодать своєї перемоги.

«Під час свого першого приходу через втілення, Божий Син хотів в усьому розділити разом з нами нашу людську природу. Очевидно, не брав участі в гріхові, але задля нашого спасіння переніс усі його наслідки», – сказав Святіший Отець, зазначаючи, що заклик до надії, який приносить Адвент, від самого початку і виразно показує наше безумовне прагнення спасіння. «Можна сказати, що чекаємо на Спасителя, який, жодним чином, не є лише гарною оздобою вже спасенного світу, але єдиним шляхом визволення із смертельної небезпеки», – підкреслив Венедикт XVI, додаючи, що усвідомлення цієї істини захищає нас від спокуси втікати від дійсності, але показує, що єдиною справжньою надією, яка не розчаровує, є пасхальна надія, якою прославляємо воплоченого, розп’ятого і воскреслого Господа всесвіту.