Проповідь Папи з нагоди відкриття Синоду Єпископів 5 жовтня 2008 року: Боже Слово в центрі життя Церкви і людини

Як ми уже повідомляли від 5 до 26 жовтня цього року у Ватикані триватиме ХІІ Звичайна Генеральна Асамблея Синоду Єпископів Католицької Церкви, темою якої буде: «Боже Слово в житті та місії Церкви». Синод Єпископів католицької Церкви розпочався сьогодні, о 9:30 місцевого часу, відправою урочистої Святої Літургії в базиліці Святого Павла поза мурами, яку очолив Вселенський Архиєрей Венедикт XVI. Із Папою співслужили 52 кардинали, 14 членів Східних Церков, 45 архиєпископів, 130 єпископів та 85 священиків.
Після прочитання євангельського уривку Святіший Отець виголосив проповідь, у якій зупинився над біблійними читаннями із Старого та Нового Завітів, що були призначені на цю неділю, і у яких мова йшла про Господній виноградник. Папа зазначив, що у ті часи було зрозумілим, що виноградник символізував Ізраїль, вибраний народ, яким опікується Господь, подібно як молодий дбає про свою наречену.
Образ виноградника та весільного бенкету, за словами Папи, описує план Божого спасіння і є вражаючою алегорією союзу Господа Бога із Своїм народом. У прочитаному під час Святої Літургії євангельському тексті, Ісус Христос, повертаючись до старозавітньої теми про виноградник, звертає більшу увагу на виноградарів, до яких господар вислав своїх слуг, щоб ті отримали належну йому частку. Проте виноградарі нечесно обійшлись із своїм господарем, побивши його слуг, а деяких й убили. А на кінець, господар вислав свого сина, думаючи, що виноградарі матимуть пошану принаймні до нього, але й цього слуги убили, щоб позбутись спадкоємця, думаючи, що, таким чином, легко привласнять виноградник. Папа наголосив, що ця притча, а саме момент, у якому описується вбивство Господнього Сина, вказує не лише на непослух Божому наказу, але на відкинення Господа Бога. Коментуючи цю притчу, Папа підкреслив, що продовж історії було чимало байдужості та бунтів з боку непослідовних християн. І, як наслідок, Бог, не відступаючи від Своєї обітниці спасіння, мусів часто вдаватися до покарання. «Народи, які у свій час були багатими вірою та покликаннями, сьогодні втрачають свою ідентичність, під смертоносним та руйнівним впливом певної модерної культури», – наголосив Вселенський Архиєрей, додаючи, що той, хто вирішив, що «Бог помер» – поставив себе на місце Бога, проголосив себе самого богом, вважаючи себе будівничим власної долі, абсолютним власником світу. Не бажаючи прийняти від Господа спасіння, людина вірить у те, що вона може чинити усе, що лишень захоче, усе, що їй подобається. «Але коли людина викидає Бога із свого життя, заявляє, що Бог помер, чи є, насправді, щасливішою? Стає справді вільнішою? Якщо люди проголошують себе абсолютними власниками себе самих і єдиними господарями сотвореного світу, чи можуть, насправді, збудувати суспільство, у якому царюватиме свобода, справедливість та мир?» – запитує Папа, вказуючи на те, що щоденна хроніка показує нам на зовсім протилежне, на поширення егоїстичних інтересів, сваволі у владі, несправедливості і використання, насилля у всіх його проявах. І, як наслідок, бачимо, що людина залишається дедалі самотнішою, а суспільство –поділеним і розгубленим, безпорадним.
«У словах Ісуса є одна обіцянка: виноградник не буде знищений», – наголосив Святіший Отець, зазначаючи, що невірні слугу будуть віддані на поталу їхньої долі, що господар не віддалиться від свого виноградника, а доручить його іншим, своїм вірним працівникам. Це вказує на те, що коли віра в деяких місцевостях пригасає, то завжди знайдуться інші народи, готові її прийняти. Саме тому Ісус цитує слова 118 (117) псалма: «Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі», запевняючи, що його смерть не буде Божою поразкою. Померши на хресті, Він не залишиться у гробі. Це, що видаватиметься усім поразкою, насправді, вкаже на початок остаточної перемоги. «Його терпінню і смерті на хресті слідуватиме славне воскресіння. Отож, виноградник продовжуватиме давати плоди винограду і буде відданий господарем у користування «іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно» (Мт.21,41), – наголосив Папа, нав’язуючи також до слів Ісуса під час Тайної Вечері, коли Він сказав: «Я - виноградина правдива, а мій Отець - виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала» (Ів.15,1-2).
«Утішаючою вісткою, яку беремо із тих біблійних текстів, є впевненість у тому, що зло і смерть не мають останнього слова, але на кінець перемагає Христос. Завжди! Церква не втомлюється звіщати цю Добру Новину, як це стається також і сьогодні, у цій базиліці, присвяченій Апостолу Народів, який першим поширював Євангеліє у різних регіонах Малої Азії та Європи. У виразний спосіб, відновимо це звіщення протягом ХІІ Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів, яка має тему: «Боже Слово в житті та місії Церкви», – додав Венедикт ХVІ. Опісля Святіший Отець привітав усіх присутніх, побажавши Синодальним Отцях успішної подальшої праці.
Повертаючись до роздумів над біблійними читаннями, Вселенський Архиєрей сказав: «Коли Бог промовляє, заохочує до відповіді; Його спасенне діяння вимагає людської співпраці; Його любов прагне взаємності… Лише Слово Боже здатне до глибини змінити серце людини, і, отже, є необхідним, щоб із ним в постійно зростаючий особливий стосунок входили поодинокі віруючі і спільноти. Синодальна Асамблея скерує свою увагу на цю фундаментальну правду для життя і місії Церкви. Живитися Словом Божим є для неї першим і основним завданням. В дійсності, якщо проповідь Євангелії зумовлює рацію її існування та її місії, необхідно, щоб Церква знала і жила тим, що звіщає, щоб її проповідь була заслуговуючою довіри, незважаючи на слабкості та вбогість людей, що її складають».
Далі Папа наголосив, що протягом року, який присвячений Апостолові Павлу, знову почуємо голос Святого Апостола: «Горе мені, коли б я не проповідував Євангелії», слова, які для кожного християнина стають запрошенням до служіння Христові. «Жнива великі», і на сьогодні існує багато людей, які ще не зустріли у своєму житті Спасителя, які очікують на те, щоб хтось їм звістив цю Добру Новину.
А на закінчення, бажаючи Синодальним Отцям плідної праці на наступні кілька тижнів у Ватикані, Папа наголосив на словах ІІ Ватиканського Собору про вшанування Церквою Святих Писань, доручивши учасників Асамблеї Синоду Єпископів опіці Матері Божої та святих.