Загальна аудієнція з Папою Венедиктом XVI
1 жовтня 2008

Сьогодні, у перший день місяця жовтня, на площі Святого Петра у Ватикані, Святіший Отець Венедикт ХVІ провів загальну аудієнцію. Цього разу, як і під час попередніх зустрічей, Вселенський Архиєрей запропонував зібраним вірним роздумати над особистістю святого Апостола Павла, а зокрема, над його повагою та пошаною до дванадцятьох Апостолів. Свою сьогоднішню катехизу Папа побудував на двох біблійних епізодах, які, в особливий спосіб, виявляють нам стосунок Апостола Народів до дванадцятьох, вибраних Ісусом, учнів: Єрусалимському «Соборі» та події в Антіохії Сирійській, які описаній у другій главі Павлового листа до Галатів.

Збір у Єрусалимі, що його називаємо першим Собором, відбувався у той час, коли перша церковна спільнота перебувала у немалому напружені. Йшлося про те, чи потрібно вимагати від поган, які увірували в Ісуса Христа, обрізатись, чи необхідно їх звільнити від Закону Мойсея, тобто від усіх приписів старозавітнього права, особливо від ритуальних приписів про культове очищення, чисту та нечисту їжу та вшанування суботи.

14 років після знаменної події під Дамаском, тобто після навернення Апостола, приблизно у другій половині 40 років, Павло і Варнава, у супроводі Тита, прямують до Єрусалиму, щоб зустрітись із найближчими учнями Спасителя для вирішення цих болючих, на той час, питань. При зустрічі святий Павло роз’яснює зібраним Апостолам своє ставлення до наболілих питань, своє переконання про необхідність звільнення від Мойсеєвого Закону. Навернений під Дамаском Апостол зрозумів, що для тих, які, бувши поганами, увірували в Ісуса, не потрібно обрізання та культових очищень для того, щоб бути чистими перед Всемогутнім Богом, бо Ісус Христос є нашою справедливістю, нашим виправданням, а тому усе, що згідне із Ним є справедливим. Для святого Апостола Луки Єрусалимський Собор був виявленням дії Святого Духа, а для Апостола Павла став вирішальним визнанням свободи для усіх тих, які належать до Христової спільноти. «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову» (Гал.5,1). Два способи, якими Лука і Павло описують Єрусалимську зустріч апостолів, зближені один до одного визволяючою дією Святого Духа, бо де є Дух Божий, там є свобода.

Папа зазначив, що з листів Святого Павла дуже чітко бачимо, що християнська свобода не є сваволею, вседозволеністю, вона завжди узгоджується із Христом та із справжнім служінням ближнім, особливо потребуючим. Кожен Собор повинен мати на думці добро вірних, зокрема бідних. «Мабуть ми більше неспроможні повністю усвідомити значення, яке Павло та його громади надають збірці для бідних Єрусалиму. Йдеться про зовсім нову ініціативу у панорамі релігійної активності: не була обов’язковою, але вільною і спонтанною», – зазначив Вселенський Архиєрей, додаючи, що ця збірка для бідних Єрусалиму виявляла борг спільнот, закладених Святим Павлом, перед Церквою-Матір’ю у Палестині, від якої усі інші отримали неоціненний дар Євангелія. Святий Павло надає великого значення тому жесту любові до потребуючих братів та сестер.

Другий епізод – це подія в Антіохії Сирійській, що підверджує внутрішню свободу святого Павла: як він поводився при трапезі у присутності християн-євреїв та тих, які походили з поганства. У цьому епізоді виринає інша проблема: чиста та нечиста їжа. Спершу святий Петро, верховний Апостол, споживав їжу як із євреями, так із поганами, але після приходу деяких християн, що мали зв’язки з Апостолом Яковом, Петро перестеріг вірних остерігатись контакту за столом із поганами, щоб не давати згіршення (поганого прикладу) тим, які ще далі дотримувались також і старозавітніх практик. Така позиція святого Петра розділяла християн на тих, які походили з юдаїзму і на тих, що спершу були поганами. На це швидко реагує Апостол Павло, запитуючи: «Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському?» Павло відстоював універсальність Христової Євангелії, спасіння для усіх людей, вказуючи на те, що людина оправдовується не ділами Закону, а вірою в Ісуса. Христос помер за усіх людей, щоб усі спаслися. Далі Папа зазначив, що кілька років пізніше, пишучи до християн у Римі, Апостол Народів приймає наставлення Апостола Петра, наголошуючи: «Добре не їсти м'яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б». Подія в Антіохії, на думку Святішого Отця, стала уроком, як для Павла, так і для Петра, бо лише щирий діалог, відкритий на правду, зміг скерувати шлях Церкви: «Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі». Опісля Вселенський Архиєрей наголосив, що також і нам необхідно засвоїти цей урок: дозволити, щоб Святий Дух керував нами та жити у свободі, яка має свій орієнтир у вірі в Ісуса Христа і втілюється у служінні ближнім.