Апостольська подорож Папи Венедикта XVI до Австралії: перша промова Папи Венедикта XVI до учасників ХХІІІ Всесвітнього Дня Молоді

Промовляючи до молоді, Венедикт XVI висловив велику радість з приводу цієї зустрічі, зазначаючи, що хоч дехто є місцевий, а інші, як і Папа, прибули здалека, всі разом вони є Божою родиною, учнями Ісуса, утвердженими Святим Духом, щоб бути для всіх свідками його любові та правди. «Бачу перед собою живий образ Вселенської Церкви – у різноманітності народів та культур», – сказав Папа, зазначаючи, що це є свідченням того, що Добра Новина Ісуса є для всіх та для кожного.

З окремим словом Венедикт XVI звернувся до тих юнаків та дівчат, які ще шукають свою «духовну батьківщину», до тих, які не є католиками чи християнами та тих, які перебувають, так би мовити «на межі своєї парафії чи Церкви», заохочуючи всіх наблизитися до люблячих обіймів Христа.

Далі Венедикт XVI представив дійсність Церкви. Апостоли були звичайними людьми, скованими сумнівами та страхом, вони були змушені соромитись власних прагнень. Але, коли в день П’ятидесятниці сповненилися Святим Духом, отримали натхнення безстрашно звіщати правду Христового Євангелія, протиставлятися неприйняттю з боку культури, яка їх оточувала, захищати свою віру в Ісуса.

Далі Святіший Отець коротко пригадав історію християнства на цих землях та його внесок у розвиток австралійського суспільства. Окремим словом він згадав батьків та дідусів і бабусь, які вчинили чимало жертв, як перші вчителі віри, додаючи, що тепер надійшла його черга ділитися досвідом віри.

Венедикт XVI запитує, якою мала би бути поведінка сьогоднішнього християнина? Щоб впровадити в тему, він поділився враженнями від своєї подорожі з Риму до Австралії, від споглядання на красу землі, різних країн та континентів, зазначаючи, що в Божих очах все є добрим, як сказано у старозавітній Книзі Буття, де розповідається про створення світу. Але найціннішим з усього є людина, створена, не менше і не більше, як на образ і подобу Бога. Але що побачимо, коли приглянемося ближче? Спостерігаємо рани на поверхні землі, спричинені ненаситним консумізмом, бачимо соціальне середовище, нами ж створене, в якому з одного боку зростає якість життя, але з другого – воно позначене ранами алкоголізму, наркоманії, вивищення насильства та сексуальної деградації, які телебачення та Інтернет часто пропонують як розваги. Бачимо свободу та толерантність, часто відокремлені від правди, що веде до релятивізму, до морального та інтелектуального замішання, спричиняючись до втрати самопошани та безнадійності.

Тому Папа пригадує погляд на життя християнина, свідка віри Церкви, згідно з яким, життя не є простим чергуванням подій та досвідчень, але пошуком того що правдиве, добре та прекрасне. «Саме з цією метою ми робимо наш вибір, здійснюємо нашу свободу і в цьому, тобто у правді, добрі та красі, знаходимо щастя та радість», зазначив Венедикт XVI, додаючи, що Христос пропонує нам ще більше, адже Він, Який є Правдою, може бути Дорогою та Життям.

Далі Святіший Отець розвинув тему християнського свідчення, зазначаючи, що бути свідком сьогодні нелегко, адже не бракує тих, які хотіли б, аби Бог, релігія та віра, були висунуті за межі громадського життя, або щоб використовувалися лише для осягнення обмежених прагматичних цілей. Але досвід показує, що відхід від плану Бога Творця спричиняє безпорядок, який наносить неминучу шкоду всьому створінню.У цьому контексті важливе значення має моральна сфера, якою Бог обдарував людство, яку вроджена гідність кожної людської особи накладає на її найглибшу ідентичність, а тому права людини є загальними, що ґрунтуються на природному законі, а не залежать від переговорів чи компромісів.

«Таким чином, ми приходимо до роздумів на тим, яке місце в нашому суспільстві займають убогі, похилі віком, іммігранти, особи позбавлені голосу. Яким чином стається, що домашнє насильство заторкає багатьох матерів і дітей? Яким чином стається, що найгарніший і найсвятіший людський простір, яким є материнське лоно, перетворюється на місце невимовного насильства?» – запитував Венедикт XVI, додаючи, що наш світ втомився від скупості, експлуатації та поділів, від лицемірних відповідей та фальшивих обіцянок. «Наші серця та наші думки линуть до такого бачення життя, в якому панує любов, де діляться дарами, де будується єдність, де свобода знаходить власне значення у правді і де ідентичність ґрунтується на спільності взаємоповаги. Це є справою Святого Духа! Це надія, запропонована Євангелієм Ісуса Христа! Саме для того, щоб свідчити про цю дійсність, ви були оновлені у Хрищенні і зміцнені Святим Духом у Миропомазання. Саме цю вістку понесіть із Сіднею світові!» – закінчив своє слово до молоді Святіший Отець Венедикт XVI.