На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 11 червня 2008 року

Катехизу на традиційній щотижневій зустрічі з прочанами у Ватикані, Святіший Отець присвятив життю та діяльності святого Колумбана, ірландського монаха, просвітителя, що жив у шостому сторіччі та заснував ряд монастирів у Франції, Швейцарії та Італії. Він вніс великий вклад у нову євангелізацію Європи раннього Середньовіччя, усвідомлюючи культурну єдність європейського континенту. У ті часи, внаслідок міграції народів з півночі та сходу, обширні християнські регіони знову повернулись до язичества. До речі, хоч святий Колумбан вважається проповідником-місіонером країн Західної Європи, він згадується як один із місіонерів, що проповідував християнство на землях антів, яких історики визнають предками українців. Його можна назвати першим святим «європейцем».

Святий Колумбан народився приблизно 543 року в Ірландії. Маючи приблизно 20 років, вступив до монастиря в Бангорі, де прийняв свяченичі свячення. У віці 50-ти років він разом із дванадцятьма співбратами з монастиря залишив Ірландію, що тоді була осередком поширення християнства та церковної освіти на Заході, і вирушив проповідувати Євангеліє в Європу. Він заснував цілий ряд монастирів, що стали центрами євангелізації та поширення культури, монаших та місіонерських ідеалів. Суворе монаше життя, в дусі покаяння і молитви, притягало численних послідовників. Його монаший ідеал відзначався покликанням до навернення, покаянною дисципліною, неприв’язанністю до земних речей, щоб, таким чином, людина вільно відкрила свою душу Божій любові і відповіла на неї усім своїм єством, у такий спосіб відновлюючи в собі образ Божий. Як засіб, який допомагає це осягнути, святий Колумбан ввів практику приватної сповіді та покути, яка мала бути відповідною до важкості скоєного гріха.

Строге і вимогливе моральне вчення святого Колумбана нерідко приводило до конфліктів, зокрема за часів панування у Франції Теодоріка ІІ. Тому монахи були виселені з Люксейлю у Бретані, спочатку опинившись в Німеччині, де Колумбан вів широку проповідницьку діяльність, а потім на півночі Італії, де у Боббіо він заснував великий монастирський осередок. У ті часи Церква переживала поділ, викликаний прихильниками єресі аріан і він ревно трудився над їхнім наверненням та відновленням єдності з Папою.

Святий Колумбан упокоївся в Бозі 23 листопада 615 року і до наших днів Церква відзначає його пам’ять саме того дня. Він залишив після себе не тільки приклад суворого монашого подвигу, але також і численні духовні твори, які сприяли формуванню монашого життя. Задля своєї віри, любові до Бога та ближніх і невтомної євангелізаційної діяльності він став одним із святих Отців Європи, вказуючи також і нашому поколінню на християнське коріння європейського континенту.

Венедикт XVI коротко повторив зміст своєї катехизи французькою, анлійською, німецькою та іспанською мовами, привітав більші групи прочан португальською, польською, словацькою та хорватською мовами, звернувся з окремим словом до більших італійських прочанських груп, до молоді, хворих та молодят, уділивши на закінчення своє Апостольське благословення.