Проповідь Папи Венедикта XVI під час Святої Літургії в катедрі святого Патрика в Нью-Йорку

На початку своєї проповіді Папа привітав усіх присутніх на цьому богослужінні, особливо тих, які відповіли Господеві на Його запрошення до праці у Божому Винограднику, щоб звіщати Євангеліє Ісуса Христа та будувати Церкву у вірі, надії та любові, а також подякував кардиналу Іґену за теплі слова та щирі побажання, які він від імені усіх зібраних вірних висловив Вселенському Архиєрею з нагоди початку четвертого року його Понтифікату.

Зупинившись над першим літургічним читанням, Святіший Отець підкреслив плідність місійної діяльності Вселенської Церкви у США, порівнюючи душпастирську працю у тій країні до проповідування слова Божого апостолами і першими учнями Спасителя, які притягали до Церкви щоразу нових осіб, різного походження і соціального стану, якими збагачувалась Свята Церква.

Промовляючи далі, Папа прокоментував друге читання, призначене на той день, зазначаючи, що духовна єдність, про яку говорить Святий Апостол Павло, має свій початок у Бозі, як також Бог Триєдиний є досконалим зразком тієї єдності. Церква, як Божий народ, зібраний у єдності Отця, Сина і Святого Духа, покликана звіщати дар життя, захищати життя і дбати про поширення культури життя. А згадуючи померлих кардиналів Кука та О’Коннора, героїчних свідків Христового Євангелія, Венедикт ХVІ наголосив на тому, що звіщення життя, і то життя у повноті, повинно бути осередком нової євангелізації. Бо ж правдиве життя, наше спасіння, можна віднайти лише у примиренні, у свободі та любові, що є дарами Господа Бога. Цю вістку надії ми покликані звіщати усім людям, втілюючи її у світі, де егоїзм, цинічність, захланність та насильство придушують народження благодаті у людських серцях. Невідкладним викликом для нас є сповіщати іншим радість віри і досвіду Божої Любові.

Папа, висловлюючи свою радість з приводу спільної молитви у храмі Святого Патріка, зазначив, що ця церква, можливо більше, ніж будь-яка інша в Америці, відома, як дім молитви для усіх народів. Щодня у цей храм входять мільйони людей, віднаходячи внутрішній мир. Храм збудований у готичному стилі для того, щоб пригадувати молодій Церкві в США славну духовну спадщину попередників, яку вона успадкувала; та щоб надихнути молоду християнську спільноту Америки внести найкраще з цієї багатої спадщини у розбудову Містичного Тіла Христового у цій країні. Вселенський Архиєрей наголосив на тому, що лише будучи у Церкві, у середині тієї спільноти, можемо побачити якою є Церква насправді, побачити Її красу, благодать, якою вона наділена, та різноманітність дарів Святого Духа. Обов’язком християн, тобто тих, які перебувають у Церкві, є притягнути усі народи до цього таїнства. Що, звичайно, не є простим завданням, бо ж часто у нашому світі люди, хоч і відчувають потребу духовності, але натрапляють на труднощі, щоб увійти у Таїнство Церкви, хочуть заглянути у Церкву ззовні, не входячи до середини.

Але також і для нас, тих, що перебувають всередині християнської спільноти, світло віри може бути затемнене рутиною, а краса Церкви розмита гріхами та слабкістю Її членів. Це притемнення може походити також і від перешкод, що зустрічаються у сучасному суспільстві, яке іноді поводиться так, немов би забуло про Господа Бога, вороже реагує на основні вимоги християнської моралі.

Далі, звертаючись до священиків та богопосвячених осіб, Папа сказав: «Ви, що посвятили своє життя, щоб свідчити про любов Христа і будувати Його Тіло, із щоденного контакту із довколишнім світом знаєте, як часто приходила спокуса повірити знеохоті, розчаруванню, а навіть песимізму щодо майбутнього. Одне слово, не завжди легко бачити світло Святого Духа довкола нас, великодушність Воскреслого Господа, Який осяює наше життя і вселяє нову надію у Його перемогу над світом». Слово Боже пригадує нам, що у вірі бачимо відкриті небеса і благодать Святого Духа, що просвітлює Церкву і несе переконливу надію у наш світ.

Звертаючись до присутніх, Святіший Отець, підкреслив головні напрямні діяльності християнської спільноти в Америці, тобто, молодої Церкви, що користає із великої духовної спадщини усього християнського світу, а також наголосив, якою повинна бути поведінка християн у теперішньому суспільстві.

Незважаючи на відмінність культур, віку та походження, зможемо крокувати вперед лише тоді, коли погляд усіх нас буде скерований до Христа. У світлі віри віднайдемо надію та необхідну силу, щоб відкритись на інші горизонти, які не збігають із нашими переконаннями та ідеями. Таким чином зможемо разом прямувати до справжньої духовної обнови, якої бажав ІІ Ватиканський Собор, до віднови, яка єдина спроможна укріпити Церкву у святості і необхідній єдності для ефективного звіщення Євангелія у сьогоднішньому світі.

А після роздумів про поглиблення і зміцнення віри християнських Церков, Папа Венедикт ХVІ запевнив усім священикам та єпископам свою духовну близькість, особливо у той час, коли вони з християнською надією відповідатимуть на нові виклики сьогодення. «Молячись, єднаюсь із вами, щоб це був час очищення для кожного і для кожної окремої Церкви та церковної спільноти, щоб він був часом оздоровлення», заохочуючи до тісної співпраці усіх богопосвячених осіб, священиків та єпископів.