2008-03-12 14:31:39

Загальна аудієнція з Папою Венедиктом XVI
12 березня 2008 р.


У середу, 12 березня, відбулася чергова загальна аудієнція Святішого Отця Венедикта XVI з вірними, яка проходила у два етапи. Спочатку Вселенський Архиєрей привітав та уділив апостольське благословення студентам, які зібралися в базиліці Святого Петра. Венедикт XVI закликав молодь бути завжди готовими вміти пояснити іншим рацію своєї приналежності до Церкви, чому приймають Господа, а також побажав дарів Святого Духа та плідного приготування до Великодніх свят.

Далі, в залі ім. Папи Павла VI, Святіший Отець виголосив традиційну катехизу, яка була присвячена черговим видатним постатям раннього християнства, а саме – Боецієві та Кассіодорові, що жили в нелегких часах, які переживав християнський Захід та Італійський півострів. У 476 році Одоакр, провідник ругіїв – одного з германських племен, остаточно поклав край Західній Римській Імперії. Але досить швидко панування Одоакра було витіснене остготами під проводом Теодоріха, які протягом наступних десятиліть панували на Італійському півострові.

Боецій народився в Римі у 480 році. Походив зі знатного роду і тому ще замолоду брав активну участь в політичному житті, ставши сенатором, маючи 25 років. Його ідеєю було поєднати основні лінії римського суспільства з вартостями нових народів, поєднати ці дві культури. Спочатку він також користувався прихильністю Теодоріха.

Незважаючи на політичну активність, Боецій продовжував здобувати освіту, поглиблюючи, зокрема, філософські знання. Його ціллю було передати наступним поколінням багату спадщину класичної культури. Також вживав грецькі філософські категорії для пояснення християнської віри. Саме тому Боеція називають останнім з великих представників античної культури та першим з-поміж інтелектуалів Середньовіччя.

Його життя закінчилося трагічно. Через фальшивий донос про нібито участь у змові проти Теодоріха, був засуджений до страти. Саме у в’язниці він написав свій найвизначніший твір – «De consolatione philosophiae» (Про утішення філософією), який був однією з найпопулярніших книг Середньовіччя. У цій праці автор намагається надати сенс несправедливому ув’язненню, пробуючи вирішити проблему сумісності вільної волі людини та Божого Провидіння. Його особистий досвід наближає його до багатьох людей сучасності, які переживають несправедливість. Боецій пише, що в цій ситуації він навчився відрізняти примарне добро від справжніх благ. Справжнім благом є Бог. Навчився також не впадати у фаталізм, який убиває надію. Усім керує не фатум, але Боже Провидіння. Також і у в’язниці залишається можливість молитися, розмовляти з Богом, який спасає. Лікарством душі Боецій називає філософію, яка є пошуком справжньої мудрості.

Сучасником Боеція був Магнус Аврелій Кассіодор – особа, що також займала високе суспільне становище. Будучи свідомим необхідності зберегти усю гуманістичну спадщину, зібрану протягом «золотої доби» Римської Імперії, Кассіодор тісно співпрацював з новими народами, які перейшли кордони і осіли в Італії. Також і він є зразком діалогу, зустрічі культур, примирення. Особливу увагу він звернув на монастичний рух, який розвивався на християнських землях. Він вирішив підтримати його, віддавши на його розвиток усі свої матеріальні ресурси і духовні сили.

Його ідеєю було довірити монахам завдання відновляти, зберігати і передавати наступникам безмежну культурну спадщину попередників. З цією метою Кассіодор заснував монастир у Віваріум, який був призначений для інтелектуальної праці ченців. Одним з правил було те, що навіть ті, які не мали відповідної освіти, все-таки, крім «матеріальних» праць, повинні були переписувати манускрипти, допомагаючи таким чином передавати наступним поколінням велику культуру. Очевидно, що ця діяльність не виключала духовні обов’язки монашого життя та харитативну діяльність.

Також і Кассіодор залишив багату літературну спадщину, а це не лише праці, покликані зберегти класичну культуру для нащадків, але також духовні твори, богословські трактати, історичні праці. Саме завдяки йому у середньовічне мислення перейшло, наприклад, поняття «Вільних мистецтв». Він також наголошував на тому, що кращому розумінню Божого слова допомагають наукові здобутки і культурні знаряддя, якими володіли давні римляни та греки. Кассіодор також вивчав праці Отців Церкви, зокрема святих Єроніма та Августина.

«Також і ми живемо в часах зустрічі культур, небезпеки насильства яке нищить культури, і необхідного старання, справжніх зусиль, щоб передавати великі вартості, навчати нові покоління, задля дороги поєднання і миру, яку знаходимо, коли прямуємо до Бога з людським обличчям, до Бога, який об’явився у Христі», – закінчив свою катехизу Венедикт XVI, а далі привітав паломників різними мовами, та після проказування молитви «Отче наш», уділив всім своє Апостольське благословення.







All the contents on this site are copyrighted ©.