Загальна аудієнція з Папою Венедиктом XVI у Попільну середу
6 лютого 2008

У середу, 6 лютого 2008 р., відбулася традиційна загальна аудієнція Папи Венедикта XVI з вірними, яка пройшла в залі ім. Павла VI у Ватикані. Своє повчання Святіший Отець присвятив особливому літургійному періодові Великого Посту, який цього дня, у Попільну середу, розпочала Римо-Католицька Церква.

Папа звернув увагу на те, що цей «інтенсивний» літургічний період, приготовляючи до святкування Пасхи, спонукує нас надати рішучого стимулу нашому християнському існуванню. Оскільки щоденні заняття й турботи спричиняються до того, що ми потрапляємо у рутину, і тоді виникає загроза забути про те, наскільки надзвичайною є подія, взяти участь у якій нас запрошує Ісус. Ми потребуємо щодня наново ставати на шлях євангельського життя, повертатися до себе самих.

«Входимо, отже, у великопосний духовний клімат, який допомагає нам наново відкрити дар віри, отриманий у Хрищенні і спонукує нас приступити до Святої Тайни Примирення (тобто Сповіді), ставлячи наше зусилля навернення під знак Божого милосердя», – вів далі Венедикт XVI, пригадуючи про те, що в давнину Великий Піст був особливим часом, коли катехумени готувалися до Святих Тайн Хрищення і Євхаристії, які здійснювалися під час великоднього чування. Тому цей період вважається періодом християнського становлення, яке не відбувається в один момент, але вимагає довгого шляху навернення й оновлення. До цього приготування приєднувалися також охрищені, щоб оживити спогад про дари, отримані у цій Святій Тайні.

Далі Папа нав’язав до молитви, яка проказується під час обряду посипання голови попелом: «Пам’ятай, що ти порох і до пороху повернешся», або: «Наверніться і віруйте в Євангеліїє». Ці тексти пригадують правду про наше людське існування, що ми є слабкими, грішними створіннями, які потребують покаяння і навернення. «Звіщаючи свою повну незалежність від Бога, сучасна людина стає рабом самої себе і часто потрапляє у невтішну самотність. Заклик до навернення є, отже, спонукою повернутися до обіймів Бога, ніжного і милосердного Отця», – зазначив Венедикт XVI.

Навернення означає покірно вступити у «школу Ісуса», слухаючи Його слів. Він пригадує нам: «Яка користь людині, що здобуде увесь світ, але занапастить свою душу?». Чи успіх, престиж, вигоди, повністю поглинаючи наше існування, ведуть до щастя? Досвід показує, що ні, адже вони задовольняють лише матеріяльні, тимчасові потреби, а ми прагнемо вічної радості, яку може запевнити тільки приязнь з Богом. Христове запрошення взяти на себе свій хрест і йти за Ним, на перший погляд, виглядає протилежним до того, чого ми прагнемо, але коли приглянемося зблизька, то можемо відкрити, що це не так. Свідчення святих показує, що «у Христовому Хресті, в любові, яку дарується, відрікаючись самих себе, знаходиться цей глибокий спокій, який є джерелом щирої посвяти ближнім, особливо вбогим і потребуючим. І це дарує радість нам самим», – сказав Папа, додаючи, що великопосний подвиг, який розпочинаємо, є нагодою знову віддати себе у руки Божі, таким чином, ступаючи на дорогу, що веде до справжнього щастя.

Пригадавши про те, що у періоді Великого Посту Церква, в дусі Євангелія, пропонує вірними практики, які покликані сприяти внутрішньому наверненню, тобто молитву, піст та милостиню, Венедикт XVI нав’язав до свого Послання з нагоди цьогорічного Великого Посту, в якому особливу увагу звернув на практику милостині. «Як учні Ісуса Христа, ми покликані не робити ідолів із земних благ, але вживати їх як засоби для прожиття і щоб допомагати іншим, які є в потребі. Вказуючи на практику милостині, Церква вчить нас виходити назустріч потребам ближнього, за прикладом Христа, Який, як зауважує св. апостол Павло, став убогим, щоб вчинити нас багатими», – сказав Святіший Отець, закінчивши свою катехизу запрошенням молитися до Пречистої Діви Марії, Матері Божої і Матері Церкви, аби Вона супроводжувала всіх на дорозі Великого Посту, щоб вона стала дорогою справжнього навернення.