Опівнічна Різдвяна Свята Літургія у Ватикані з Папою Венедиктом XVI
Опівночі, 24 грудня 2007 року, Вселенський Архиєрей Венедикт XVI відправив Божественну
Літургію в базиліці святого Петра у Ватикані, яка з’єднала в одну неозору Божу сім’ю
віруючих усіх континентів світу.
Проповідуючи до приблизно десяти тисяч прочан,
зібраних в базиліці Святого Петра, до тисяч інших, які слідкували за Святою Літургією
на площі перед базилікою за допомогою гігантських телеекранів та до мільйонів вірних
в усьому світі, адже Божественна Літургія транслювалась у 60 країн світу, серед яких
від 1993 року, також і в Україну, Святіший Отець звернув увагу на значення народження
Христа і наголосив на тому, що людство потребує Бога і, одночасно, для Нього немає
місця. Звертаючись до слів Євангелії від святого Луки, який описує народження Ісуса
Христа у вифлиємській стаєнці, адже для Пречистої Діви Марії та святого Йосифа не
знайшлось місця в заїзді, Папа підкреслив, що сучасне суспільство занадто зосереджене
на собі, не залишаючи нічого для ближнього, для бідного, для Бога.
«Чи знаходимо
час для ближнього, якому потрібного нашого, мого слова любові? - запитав Венедикт XVI.
– Для страждаючого, якому потрібно допомоги? Для біженця чи вигнанця, який шукає притулку?
Знаходимо час і простір для Господа Бога? Чи Він може увійти в наше життя? Чи знайде
простір у нашій душі, а, може, весь наш внутрішній простір зайнятий власними думками,
діяльністю, нашим життям задля нас самих?» І далі ствердив: «Знаходяться також і такі,
які приймають Ісуса Христа і, таким, чином, починаючи від вертепу, назовні зростає
новий дім, нове місто, новий світ. Різдвяна благовість дозволяє розпізнати темряву
світу, замкнутого у самому собі, але, одночасно, вказує на те, що Бог не дозволяє,
щоб Його залишили назовні. Він знаходить простір, входячи навіть і у стаєнку; існують
люди, які бачать Його світло і передають іншим».
«У вифлиємській стаєнці
небо і земля доторкаються одне до одного. Небо прийшло на землю. Тому звідти випромінює
світло для всіх часів; тому там засвічується радість, тому там народжується пісня,
- сказав Папа. – Небо не належить до географії простору, а до географії серця. У
Святу ніч Боже серце схилилось аж до вертепу: Божа покора є небом. І якщо виходимо
назустріч цій покорі, доторкаємось неба. Отже, оновлюється і земля. У цю Святу ніч,
- закінчив Святіший Отець, - з покірністю пастухів вирушаймо в дорогу, прямуючи до
Дитятка у стаєнці! Доторкнімось до Божої покори, до Божого серця! І тоді Його радість
доторкнеться і до нас і вчиниться яснішим увесь світ».