Отець Ф. Ломбарді про нову Енцикліку Папи

Коментуючи енцикліку "SPE SALVI", о. Ф. Ломбарді, Генеральний Директор Ватиканського Радіо та Директор Ватиканського Прес-центру, зазначив, що перед обличчям труднощів і сумнівів сьогодення людина потребує певної та істотної надії, щоб дійти до мети, потребує надії, яка по-справжньому змінює наше життя.

Присвятивши свою другу Енцикліку християнській надії, Венедикт XVI проникливо заторкнув одну з найневідкланіших і найдраматичніших проблем нашого часу, і не зупиняючись на простому описі відчаю, що поширюється в світі, з покорою і мужністю порушує ряд важких питань. Чи християнська надія не є чисто суб’єктивною, порожньою поведінкою? Який сенс говорити про «вічне життя»? Чи це не є слова, які лише пробуджують безмірну тугу і замикають християнина в індивідуалізмі, слова, які відчужують його від зобов'язань цього світу і відповідальності боротися за його переміну силою розуму і науки?

Папа вказує на істинну природу християнської надії і представляє її втілення в конкретному житті мучеників і свідків різних епох Церкви аж до наших днів. Венедикт XVI переконаний, що відкидання віри і християнської надії, що в глибині є відкиненням Бога, веде людину до втрати самої себе.

Дух Енцикліки абсолютно не спрямований на чисто негативну критику, а навпаки, закликає до діалогу між розумом і вірою. У центральному моменті Енцикліки Папа стверджує, що «є необхідною самокритика сучасної епохи в діалозі з християнством і його концепцією надії. У такому діалозі також і християни повинні наново навчитися, в чому насправді полягає їх надія, що ми можемо запропонувати світові і що, натомість, не можемо запропонувати. Необхідно, щоб до самокритики сучасного суспільства додалась також і самокритика сучасного християнства, яке повинне завжди наново вчитися розуміти себе самого, починаючи від власного коріння».

Щоб християни знову навчилися того, що можуть запропонувати світові, вони повинні, як сказав Папа Венедикт XVI в своїй першій Енцикліці, відправлятися від Бога, не якого-небудь Бога, але Бога, який вийшов нам назустріч і в Христі об’явився як Любов. Довіра до цієї Любові живить молитву, яка розширює серце; підтримує діяльну надію, яка прагне змінити світ, саме тому, що прямує поза нього; знаходить силу переносити страждання і розкривати їх значення, навіть тоді, коли вони несправедливі. І, врешті, вона дозволяє протиставлятись останньому великому викликові віри і надії, тобто жахливій проблемі зла в світі, що є справжнім корінням модерного атеїзму. Папа безкомпромісно говорить про «останні речі», тобто заторкує питання про те, що буде після туземного життя, питання чистилища, пекла, Страшного Суду. Суду з великої літери, який закликає до відповідальності, але який повністю і остаточно відновлює справедливість у світі, одночасно, ставлячи її в перспективу Любові, Суду, на який слід дивитися не із страхом, але з надією.

«Тому ми вдячні Венедиктові XVI за те, що він ще раз, з силою і лагідністю, із строгістю та духовною інтенсивністю, спрямував нас до фундаментальних питань, які християнство може запропонувати людині та світові, до тих питань, про які часто ризикуємо забути, в той час коли від них залежить наш спосіб життя і наше паломництво у світі», – відзначив о. Федеріко Ломбарді.